Агротехнічними заходами створюють сприятливі умови для розвитку ягідних культур та несприятливі для шкідників і хвороб. До таких заходів належать: зяблевий обробіток, весняне й літнє розпушування грунту та знищення бур'янів; внесення добрив, підживлення та поливання рослин; відбір та садіння стійких проти хвороб і шкідників сортів ягідних культур, особливо суниць.

Багато небезпечних шкідників і хвороб, особливо вірусних, поширюються з садивним матеріалом. Тому надзвичайно важливе значення має створення елітних і чистосортних маточних плантацій суниць, малини, аґрусу й смородини в науково-дослідних установах та в плодорозсадницьких господарствах з метою вирощування чистосортного садивного матеріалу, не зараженого шкідниками  й хворобами.

Фізико-механічні методи боротьби спрямовані на безпосереднє знищення шкідників, а також створення різних перешкод з тим, щоб шкідливі комахи та гризуни не заповзали в ягідники, розсадники. До таких заходів належать ручне збирання і знищення шкідників, струшування їх з кущів, а також виловлювання на електро-світлопастки та ін. Ці заходи здебільшого дуже прості, але копіткі, вимагають значних затрат часу. Тому використання їх на великих масивах у колгоспах і радгоспах обмежене. Однак на присадибних ділянках і в колективних садах такі заходи з успіхом можна застосовувати.

Під біологічними методами боротьби розуміють знищення шкідників за допомогою корисних комах, птахів та інших тварин, а також мікроорганізмів. Багато шкідників знищують корисні комахи-ентомофаги (сонечка, золотоочки, хижі види мух-дзюрчалок, мухи-тахини та ін.). Жук-сонечко, наприклад, за день з'їдає від 50 до 270 попелиць. Приблизно таку ж кількість попелиць може знищити личинка золотоочки. Тому велике значення має створення сприятливих умов для розмноження хижих і паразитних комах, комахоїдних птахів. Деяких корисних комах (трихограму) спеціально розмножують штучним шляхом у біолабораторіях   на   інсектаріях   і   випускають  на  ділянки, заселені шкідниками. Для знищення шкідників використовують мікробіологічні препарати ентобактерин, дендробацилін та ін. Вони вигідно відрізняються від хімічних тим, що нешкідливі для людини і сільськогосподарських тварин, не вбивають корисних комах-ентомофагів та комах-запилювачів, не викликають опіків рослин.

Однак біологічні препарати дають позитивні результати лише при застосуванні їх у теплу суху погоду при температурі 20—30 °С. У холодну погоду вони малоефективні.

Хімічні методи полягають у використанні хімічних речовин для боротьби з шкідниками й хворобами сільськогосподарських рослин. Хімічні отруйні речовини застосовують для обприскування, обпилювання, фумігації, використання отруєних принад тощо. Хімічний метод поки що є основним, найбільш поширеним у боротьбі з шкідниками та хворобами. Використовуючи хімічні препарати, можна швидко і при невеликих витратах коштів знищити шкідників і хвороби або запобігти їх появі. Але більшість пестицидів, що дозволені для використання в садах і ягідниках, у тій чи іншій мірі отруйні для людей, теплокровних тварин, бджіл та інших корисних комах, у зв'язку з чим необхідно дотримуватись рекомендованих норм їх витрат, правил і строків застосування.

Карантинні заходи спрямовані на запобігання поширенню шкідників і хвороб та ліквідацію виявлених вогнищ. Зовнішній карантин спрямований на охорону нашої країни від занесення шкідників і хвороб з інших країн, а внутрішній — на запобігання перенесенню шкідників і хвороб із заражених місцевостей у незаражені. На садивний матеріал, що перевозиться у межах Радянського Союзу, обласною карантинною інспекцією видається сертифікат, який підтверджує, що садивний матеріал не заражений карантинними шкідниками та хворобами.

При організації робіт по захисту ягідних культур від шкідників і хвороб особливо важливе значення має вирощування на спеціальних маточних ділянках і в репродукційних розсадниках чистосортного садивного матеріалу, не зараженого вірусними хворобами, нематодами, кліщами, щитівками, галицями та іншими небезпечними шкідниками і збудниками хвороб.

Щоб вчасно виявити того чи іншого шкідника або збудника хвороби і провести відповідні винищувальні або профілактичні заходи, треба знати їх морфологічні ознаки, особливості розвитку і розмноження та найбільш ефективні заходи, які потрібно застосувати для захисту кожної культури.