Дерева в саду перещеплюють живцем в основному у кінці зими та протягом весни. Влітку й восени щеплені прирости поточного року та гілочки приживлюються погано. Тому в ці строки щеплять лише у виняткових випадках і щепленим рослинам створюють специфічні умови.

В попередні роки, коли для обв'язування щеплень використовували лико, шпагат та різні бавовняні матеріали, перещеплення живцем проводили у період з початку сокоруху в дерев до настання літа, коли на деревах виростали нові пагони 15...20 см завдовжки. Тривалість вказаного періоду становить 5...6 тижнів. У цей час добре відокремлюється від деревини кора і щеплені різними способами живці у гілки або в стовбур дерева швидко приживлюються, з них виростають нові прирости. Живці для щеплення у весняно-літній період заготовляють від початку грудня до набубнявіння бруньок (кінець березня — перша половина квітня). їх нарізують з однорічного приросту здорових дерев і зв'язують у пучки по 50... 100 шт. До кожного з них прив'язують етикетку, на якій пишуть назву сорту. Якщо перещеплення проводять взимку або рано навесні, живці використовують як заготовлені раніше, так і нарізані у день проведення щеплення. У разі потреби їх можна пересилати, перевозити і зберігати тривалий час у прохолодному місці: присипаними вологим піском на половину їх довжини у погребах, а ще краще — в снігу. Оптимальна температура для зберігання від 0 до 10 °С.

Тепер для обв'язування щеплень використовують переважно різні синтетичні плівки. Вони щільно прилягають до деревини і в місці щеплення гілка та щеплений живець не підсихають. Навесні та влітку під час росту гілка потовщується, але плівка розтягується, щільно прилягає і не вростає у тканину щеплених компонентів. Обв'язані плівкою щеплення у даному разі не послаблюють.

Використання для обв'язування синтетичних плівок дало змогу починати щеплення живцем до набубнявіння бруньок, тобто у період спокою (у лютому — березні) і продовжувати протягом усієї весни. Живці для перещеплення дерев у цей період можна й не зберігати, а використовувати відразу після зрізування з маточного дерева.

Спостереження показали (Романов А. О.), що живці, щеплені в лютому або березні, не зростаються в цей час з гілкою чи стовбуром і їх легко можна роз'єднати. Коли на дереві розпускаються бруньки, щеплення починають зростатися, і бруньки на прищепі проростають. Ріст пагонів навесні на живцях, щеплених у період спокою дерев, починається майже тоді, що й на маточних деревах. Отже, застосування синтетичних плівок для обв'язування щеплень дає змогу значно розширювати строки щеплення живцем та використовувати живці для щеплення відразу ж після зрізування їх із маточного дерева. Приживлюваність щеплених живців у цей період краща, ніж при перещепленні дерев у період активного сокоруху. .

У кісточкових порід гірше, ніж у зерняткових, приживаються прищеплені живці навесні та на початку літа. У цих порід щеплення живцем у кінці лютого та в березні дає кращі результати, ніж у пізніші строки.