Дуже небезпечна вірусна хвороба смородини. Останнім часом виявлена також на порічках. Поширена скрізь, де вирощують смородину. Ознаки захворювання виразно виявлені на всіх частинах ураженої рослини.

Навесні бруньки уражених хворобою рослин розпускаються на 7—10 днів пізніше, ніж на здорових, цвітіння теж запізнюється. На уражених хворобою кущах утворюється багато недорозвинутих пагонів, густо вкритих дрібними листочками. Листки набувають неправильної видовженої форми, стають трилопатевими, блискучими, темно-зеленими з грубими жилками і великими зубчиками, втрачають специфічний запах смородини. Виявити махровість смородини найлегше в період цвітіння, коли добре помітно уражені квітки. Вони мають ненормальну потворну форму, віночок стає роздільнопелюстковим, чашолистки й тичинки перетворюються в пелюстки, приймочка маточки стає ниткоподібною, а вся квітка набуває темно-фіолетового забарвлення. Ягоди не зав'язуються або стають потворними. Хворі рослини ослаблюються. В окремі роки, найчастіше після жаркого сухого літа, ознаки захворювання зникають, частково відновлюється плодоношення. Однак збудник інфекції не гине, а з живців, взятих із таких зовнішньо здорових кущів, виростають хворі рослини. Надалі, за сприятливих умов для вірусу, хвороба може знову з'явитись.

Переносниками захворювання є бруньковий смородиновий кліщ, попелиці, клопи. Передається також з ураженими живцями.

Заходи боротьби.

1.  Вирощування здорового садивного матеріалу. Живці і пагони для відсадків слід брати лише із здорових кущів, краще з плантацій, де протягом останніх 3—4 років не виявлено ознак хвороби.

2.  Щорічне обстеження плантацій у період цвітіння з метою виявлення і негайного видалення та спалювання уражених хворобою кущів.

3.  Знищення переносників хвороби — смородинового кліща, попелиць, клопів.

4.  Застосування високої агротехніки та вирощування відносно стійких  сортів проти ураження цією  хворобою.