Багатоїдннй довгоносик, який пошкоджує всі плодові та ягідні рослини, а також виноград і деякі лісові породи.На смородині часто з'являється у великій кількості і завдає значної шкоди.

Жук: завдовжки 5—7 мм, густо вкритий сірими лусочками. Надкрила опуклі, яйцеподібної форми. Перетинчасті крила недорозвинуті, тому жуки не літають. Головотрубка вкорочена і трохи розширена. Личинка біла, з світло-бурою головою, лялечка біла.

Зимують у грунті жуки і личинки. Рано навесні на початку розпускання бруньок, коли середньодобова температура перевищує 10 °С, жуки виходять з грунту, залазять на пагони і пошкоджують бруньки, що почали розпускатися, а пізнше — й листки. Бруньки надгризають з боків або з'їдають зовсім, а на листках вигризають різного розміру отвори і зазубрини. Живляться жуки вдень, на ніч спускаються на землю і ховаються під грудками, в підстилці та в інших затишних місцях. У травні шкідник відкладає молочно-білі, овальні яйця завдовжки 0,8 мм і завширшки 0,4 мм. Самка відкладає яйця купками по 10—40 шт. під загнутий і приклеєний нею край листка. Через два тижні з яєць виплоджуються личинки, які падають на землю і залазять у грунт на глибину до 40 см, де живляться дрібними коренями. Частина личинок встигає закінчити розвиток протягом першого року життя, а восени заляльковується і перетворюється на жуків. Останні зимують і виходять з грунту навесні. Проте більшість личинок залишається на зиму і тоді їх розвиток проходить протягом двох років, а залялькування відбувається лише в середині наступного літа.

При масовій появі бруньковий довгоносик може завдати великої шкоди кущовим ягідникам.

Заходи боротьби.

1.  Обприскування кущів на початку розпускання бруньок 0,2 %-ним розчином ДДВФ чи 0,2—0,3 %-ним метафосом.

2.  На присадибних ділянках струшують жуків на підстилку і знищують.