Збудник хвороби завезений з Північної Америки ще в кінці минулого століття і тепер поширений у всіх районах промислового вирощування аґрусу. Крім аґрусу, уражує також смородину чорну й золотисту та порічки. Перші ознаки хвороби проявляються навесні, після цвітіння аґрусу. Листки, пагони і зав'язь уражених рослин вкриваються білим борошнистим нальотом з грибниці і чисельних спор гриба. Спори розносяться вітром по плантації і уражують нові рослини. Протягом літа гриб дає кілька поколінь конідіальної стадії. Наліт легко стирається, бо грибниця міститься на поверхні уражених органів рослин. З часом грибниця стає щільною і на листках набуває сірого кольору, а на плодах і пагонах — коричневого. Розвитку хвороби сприяє висока відносна вологість повітря і помірно тепла погода. Жарка і суха погода затримують її розвиток. Загущене садіння рослин і забур'янення ділянок створюють умови для підвищеної вологості, чим сприяють розвитку хвороби. При сильному обрізуванні та внесенні надмірної кількості азотних добрив утворюється багато молодої порослі, яка сильно уражується хворобою. Восени на грибниці з'являються чорні кулясті плодові тіла (клей-стокарпії), які зимують на уражених листках, ягодах і пагонах. Навесні в них дозрівають спори, які й заражають рослини.

Хвороба завдає великої шкоди. Уражені ягоди залишаються дрібними, кислими і обпадають, пагони зупиняють ріст, викривляються, кінці їх засихають. При сильному ураженні гине весь урожай і навіть відмирають окремі кущі.

Найбільше уражуються борошнистою росою західноєвропейські великоплідні сорти Зелений пляшковий, Фінік тощо. До стійких проти цієї хвороби сортів належать Рясний, Корсунь-Шевченківський, Консервний, Ізумруд, Хаутон.

Заходи боротьби.

1. Вирізування і спалювання уражених пагонів восени або рано навесні, а також збирання і спалювання обпалого листя та уражених ягід.

2. Регулярне виполювання бур'янів, помірне проріджування кущів, систематичний обробіток грунту, підживлення рослин фосфорно-калійними добривами.

3. Ранньовесняне (до розпускання бруньок) обприскування кущів і грунту під ними 0,5 %-ним препаратом ДНОК або 2 %-ним нітрафеном, чи 4—5 %-ним залізним купоросом.

4. Літні обприскування 0,5 %-ним розчином кальцинованої соди з додаванням 0,4 % господарського мила у такі строки: перше — на початку розпускання бруньок, друге — зразу після цвітіння, третє — через десять днів після другого і четверте — через десять днів після третього.

5. Висаджування стійких сортів.