На листках яблуні та груші розпливчасті оливкового кольору, вкриті бархатистим нальотом плями. На плодах також плями, які згодом стають чорними, й утворюються тріщини — це грибне захворювання парша. Парша яблуні уражує листки і плоди, а груші — листки, плоди й пагони. Особливо небезпечна парша у дощові роки. При сильному ураженні листки з дерев осипаються, плоди стають виродливими і розтріскуються (рис. 39). У дощові роки при невчасному проведенні боротьби з паршею уже в середині літа осипається 70...80 % листків, а плоди уражуються на 90...95 %.

Діаметр плями може бути від 2 до 13 мм, залежно від метеорологічних умов і сортів яблуні та груші (на більш сприйнятливих сортах плями більші, а на стійких менші). У яблуні плями переважають з верхнього боку листків, а у груші — з нижнього. На уражених плодах з'являються темні, майже чорні чітко помітні плями, часто з тріщинами. Вони також вкриті бархатистим нальотом, який пізніше стирається. Під плямою на плоді утворюється опробковіла тканина.

На уражених пагонах спочатку з'являються невеликі здуття кори, які з часом розтріскуються, з тріщини висипаються спори гриба, що мають оливковий колір. Уражені пагони погано ростуть і з часом можуть відмерти. У вологі роки парша уражує черешки листків і плодоніжки, внаслідок чого листки і зав'язь осипаються.

Основним джерелом ураження яблуні і груші є уражені паршею листки, на яких зимує збудник хвороби. Навесні під час відокремлення бутонів яблуні в опалих торішніх листках достигають так звані сумкоспори, які під час дощу розносяться вітром по саду й уражують молоді листки. Розсіваються спори також після кожного дощу протягом весни й літа.

Джерелом зараження груші є й уражені пагони, в яких гриб перезимовує у вигляді грибниці.

Сильно уражуються паршею сорти яблуні Ренет Симиренка, Мекінтош, Кальвіль сніговий, Боровинка; стійкі проти цієї хворо-би Пармен зимовий золотий, Пепін шафранний; слабо уражують-ся Серпневе, Антонівка звичайна, Ренет ландсберзький. Розвитку хвороби сприяють волога весна, рясні дощі, роси і тумани влітку.

Заходи боротьби. Збирають і спалюють листя в саду. Восени перекопують приштамбові круги і міжряддя. Також проріджують крони, не допускаючи її загущення. При загущенні крони погіршується якість обробки листків і плодів розчинами фунгіцидів, погано провітрюється крона, що сприяє розвитку парші.

Рано навесні — до початку набубнявіння бруньок — обприскують опале листя на грунті піддеревами та в міжряддях 7%-ним розчином сечовини, що сприяє загибелі збудника, прискорює перегнивання листя і, отже, знижує запас збудника хвороби в саду.

При сильному зараженні дерев груші під час набубнявіння бруньок, а яблуні на початку з'явлення зеленого конуса обприскують (обливають) 3%-ною бордоською рідиною (голубе обприскування).

Яблуню та грушу обприскують 1%-ною бордоською рідиною: перший раз на початку розпускання бруньок, другий — під час відокремлення бутонів, третій — після закінчення цвітіння, четвертий — через десять днів після цвітіння, п'ятий — через 20... 25 днів після попереднього, одночасно з першою обробкою проти яблуневої плодожерки. Сорти, які сильно уражуються паршею, обприскують бордоською рідиною шостий раз — під час другої обробки проти яблуневої плодожерки (через 12...14 днів після попереднього обприскування).

Якщо одночасно треба боротися з хворобами і шкідниками саду, то замість бордоської рідини слід використовувати її замінники, з якими можна змішувати фосфорорганічні інсектициди. До замінників бордоської рідини належать хлорокис міді (використовується 0,3%-на суспензія), полікарбацин, поліхом, які застосовуються у 0,4%-ній концентрації.