Після закінчення цвітіння, особливо через 10...20 днів, на кісточкових породах можна знайти гілки із засохлими квітками й листками — це грибне захворювання монілія. Уражує вишню, абрикос, черешню, сливу, мигдаль, аличу, персик. Яблуня й груша уражуються нею рідко.

Навесні в період цвітіння спори гриба потрапляють на приймочку й пиляки, де при наявності вологи проростають. Через них грибниця поширюється у зав'язь та квітконіжку, з якої проникає у луб'яні тканини плодової гілочки.

Уражені гілки відмирають і засихають, квітки й листки буріють, в'януть, засихають і залишаються висіти на дереві.

У вологу погоду на уражених квітках й гілках утворюються дрібні сірі «подушечки» — плодові тіла гриба, з яких влітку вилітають спори. Потрапляючи на плоди, що мають пошкодження (тріщини після дощів, пошкодження казаркою і плодожеркою тощо), спори проростають, спричиняючи зараження сірою плодовою гниллю. Гнилі плоди обпадають або засихають і залишаються висіти на дереві до весни наступного року. Зимує грибниця у тканинах уражених гілок і пагонів, а також в уражених плодах. Масовому розвитку хвороби сприяє волога погода під час цвітіння і достигання плодів, коли на плодах вишень і черешень утворюються тріщини, а також пошкодження плодів казаркою, вишневою мухою, плодожеркою, градом і птахами.

Заходи боротьби. Треба збирати і знищувати уражені плоди. Щоб запобігти поширенню хвороби, рано навесні і через 20...25 днів після закінчення цвітіння потрібно вирізати і спалити пагони та гілки, уражені монілією. Проводити боротьбу з шкідниками саду. Перед цвітінням, відразу після нього і ще через 14 днів обприскують 1 %-ною бордоською рідиною або 0,3%-ним хлорокисом міді.

При значному поширенні монілії під час набубнявіння бруньок дерева абрикоса обприскують 3%-ною бордоською рідиною.