На присадибних ділянках і в колективних садах спостерігається масове ураження плодів плодовою гниллю. Влітку в м'якуші уражених плодів інколи можна знайти білувато-жовту серпоподібно зігнуту личинку — це личинка жука-довгоносика казарки. Пошкоджує всі зерняткові й кісточкові плодові породи, особливо яблуню, сливу й абрикос. Пурпуровий з фіолетовим відтінком жук має довжину 6... 10 мм.

Все тіло вкрите густими волосками. Зимують личинки у грунті, а жуки — в грунті і під опалим листям. Рано навесні жуки виходять з місць зимівлі і пошкоджують бруньки, а потім — бутони іі листки. Після закінчення цвітіння самка починає відкладати яйця. Для цього вона вигризає у плодах камеру 2...2,5 мм завглибшки, куди й відкладає яйце, а отвір закриває пробочкою з екскрементів, з якими у ранку заносить спори плодової гнилі (монілії). Кожна самка може відкласти 200...250 яєць.

Личинки живуть у плодах більше місяця і живляться загниваючим м'якушем. Пошкоджені плоди опадають. Закінчивши розвиток, вони залишають плоди і залазять у грунт. Більшість личинок, що відродилися з яєць, відкладених у травні — червні, до осені заляльковуються і перетворюються на жуків, а ті, що відродилися з яєць, відкладених у липні — серпні, залишаються на зимівлю і заляльковуються лише восени наступного року.

Заходи боротьби. Яблуневі й грушеві сади обприскують 0,9%-ною емульсією 10%-ного к. є. карбофосу або 0,3%-ною емульсією 25%-ного к. є. препарату актеліку чи 0,6%-ною емульсією 10%-ного к. є. бензофосфату під час відокремлення бутонів. Сливові сади обприскують відразу після закінчення цвітіння зазначеними пестицидами. Крім того, треба збирати і знищувати падалицю, в якій розвиваються личинки шкідників.