Вирощування вішанки інтенсивним методом у спеціально обладнаних приміщеннях з регульованими умовами мікроклімату має ряд переваг перед екстенсивним, а саме: процес виробництва плодових тіл може відбуватися протягом усього роки й прислів'я «у січні по гриби, так з великим кошиком!?» явно застаріла. Урожайність при інтенсивному способі більш висока й стабільна, завдяки створенню оптимальних умов для росту грибниці й плодоносіння. Використовуються різноманітні субстрати, у зв'язку з термообробкою (стерилізація, пастеризація) більше короткий технологічний цикл. При інтенсивному культивуванні можливі механізація й автоматизація виробничих процесів.

Перші спроби по вирощуванню вішанки інтенсивним методом були початі в середині 60-х років в Угорщині, а в 1971 році в Нідерландах початку працювати перша ферма по вирощуванню цього гриба. Сучасна вішенниця містить у собі наступні приміщення: площадку для здрібнювання субстрату, ємність для замочування, камеру для ферментації або термообробки субстрату, приміщення для росту й плодоносіння вішанки, холодильні камери для зібраних грибів.

Здрібнювання. Найпростіше почати вирощування вішанки на соломі злаків. Солома повинна бути свіжої, золотавого кольорів, не прілої, без заходу цвілі. Перший етап підготовки субстрату - здрібнювання - дозволяє зробити його більше компактним. Довгі соломини гірше обробляються, між ними при недостатнім ущільненні утворяться порожнечі, які міцелій повинен переборювати. У промисловому виробництві солому подрібнюють до розмірів менш 5 см за допомогою спеціальних машин. У домашніх умовах досить буде здрібнювання до 5-10 см.

Замочування. Здрібнений субстрат потрібно на якийсь час замочити у воді, він всотав необхідний запас вологи. Від надлишку вологи позбуваються або вручну, або за допомогою спеціальних пристосувань, так, у деяких вішеницях Донецька, для цих цілей використають валики, на зразок тих, які встановлюють на пральних машинах. Тільки вони більшого розміру й розміщені на транспортерній стрічці, по якому подається субстрат. На інших підприємствах для віджиму надлишкової вологи використають пристосований для цього домкрат. Вологий субстрат поміщають у пластмасові ящики й видавлюють зайву вологу. Оптимальна вологість субстрату - 70%. Визначити її в домашніх умовах можна в такий спосіб: якщо зжати субстрат у руці, то між пальцями повинні проступити крапельки води. При перезволоженні вода буде стікати струмочками.

При замочуванні із субстрату вимиваються легкорозчинні у воді речовини. З одного боку - це в деякій мері знижує його засвоємість для вішанки, але з іншого боку - видаляються живильні речовини, які для мікроскопічних грибів - конкурентів вішанки - набагато важливіше. При початковій вологості субстрату близько 15% для його зволоження буде потрібно 3-4 тис. літрів води на тонну субстрату.

Термічна обробка. Наступним етапом підготовки субстрату є термічна обробка. У природі вішанка не росте на субстратах, які використають для її інтенсивного культивування, на них їй не дозволяють розвитися цвілеві гриби й інші мікроорганізми. Більшість їх їх - конкуренти вішанки, які поселяються на заготовленому субстраті, поглинають живильні речовини, перешкоджають розвитку грибниці й утворенню плодових тіл вішанки. Тому при її культивуванні в штучних умовах намагаються перешкоджати розвитку конкурентів. Іноді поселяють у субстрат спеціально вирощені мікроорганізми, корисні для вішанки й не дозволяють рости цвілевим грибам. Але в кожному разі субстрат піддають впливу високих температур.

Існує два способи, за допомогою яких проводиться обробка субстрату — стерильний і нестерильний. Інтенсивне культивування вішанки починали із застосування стерильного способу, що був запатентований в 1966 році. Суть його в тім, що на зволожений субстрат діють високими температурами й тиском, завдяки чому гине вся мікрофлора. Температура при стерилізації досягає 120°С, а тиск — 1,5 атмосфери. Тривалість стерилізації займає не більше 3-х годин. Після охолодження в субстрат вносять міцелій.

Стерильний спосіб дає відмінні результати, але широко не застосовується через високу вартість, необхідності застосування спеціального устаткування (автоклавів) і необхідності підтримувати стерильність на наступних етапах культивування. Цей спосіб застосовується в основному для виробництва посівного міцелію й проведення лабораторних експериментів. Нестерильний спосіб більше доступний і має безліч варіантів. Залежно від наявних у вас можливостей, можна здійснювати кожної з них. Опишемо два основних способи обробки субстрату, що застосовуються у великих господарствах, що розводить гриби.

Ферментація. Це процес, при якому субстрат одночасно обробляють теплом і свіжим повітрям. Температуру субстрату намагаються швидко підняти до рівня 60-70°С и витримують протягом 8-12 годин. При даній температурі відбувається пастеризація субстрату. Далі треба поступове охолодження субстрату до 45°С у плині 48-72 годин. Цей процес називається конденсуванням. Під час проведення ферментації вологість субстрату повинна перебувати в межах 70-80%. Якщо вологість буде вище, те активізується діяльність гнильних мікроорганізмів, для існування яких не потрібний кисень. Якщо ж вологість буде нижче, те через недолік вологи ефективність ферментації знизиться.

За час ферментації в субстраті розвивається мікрофлора, що виділяє в середовище речовини антибіотичної дії, завдяки яким гальмується ріст конкурентів вішанки, а сама вона на такому субстраті відмінно розвивається. Температуру субстрату регулюють за допомогою пару й повітря. Свіже повітря подається через бактеріальний фільтр. Після закінчення ферментації субстрат, використовуючи примусове повітряне охолодження, доводять до температури 25-28°С.  Природне охолодження може викликати розвиток сторонньої мікрофлори.

При ферментації втрати сухої маси становлять 8-15%. Температура при ферментації не повинна перевищувати 70°С, що створює умови для розвитку захисної мікрофлори й придушення небажаної. Для різних субстратів підбирають різні температурні й тимчасові режими обробки. Так, дослідження вчених-мікологів показали, що оптимальним часом ферментації при 60°С для соломи злаків і стрижнів кукурудзи є 48 годин, для букових обпилювань і соломи рису — 72 години, для березових і вільхових обпилювань—96 годин.

Обробку субстрату при ферментації проводять або, розкладаючи його в ємності, у яких потім буде відбуватися ріст і розвиток грибниці (пластмасові ящики, контейнери, блоки), або в масі. Ферментація проводиться в спеціальних камерах. Камера являє собою довгасте приміщення шириною 2,5-5 м, стеля й підлога якого постачений паронепроникним покриттям, з розташованої в торці дверима. У стелі камери розміщають вентиляційні отвори для надходження свіжого повітря й видалення використаного. На висоті 30-50 см від підлоги розміщають ґрати, на яку укладають субстрат. Щілини в ґратах повинні становити 20-30% від загальної площі підлоги. Простір між верхньою й нижньою частинами камери з'єднується термічно ізольованим воздуховодом, розташованим зовні камери. Унизу воздуховода є потужний відцентровий вентилятор, що перекачує 150-200 м3 повітря в годину на 1 м3 субстрату. Пар подається від парогенератора і його надходження регулюється клапаном подачі пару.

Субстрат укладають не трамбуючи. Висота укладання 1,8-2 метра. Високий шар вологого субстрату починає самонагріватися, а подача пару під ґрати прискорює цей процес. Одночасно з подачею пару починають його рециркуляцію. Коли температура досягне 60°С, відкривають клапан подачі свіжого повітря, щоб субстрат не перегрівся й зміст ІСО2 у ньому не перевищувало норми. Витримавши в камері температуру 57-60С у плин 8-12 годин шляхом подачі більшої кількості свіжого повітря, приступають до її зниження.

Метод термічної обробки в останні роки став використатися не тільки на дрібних підприємствах. У цьому методі застосовується ксеротермічна технологія готування субстрату, по типі впливу стосовна до твердої пастеризації: повітряно-сухий субстрат нагрівається до 100°С пором при атмосферному тиску в простих пристроях і до 102-103°С на більше сучасному встаткуванні. За рубежем ксеротермічну обробку здійснюють у такий спосіб: 1-10 тонн соломи подрібнюють до часток розміром 15-20 мм, потім шнеком подають у контейнер, де рівномірно розподіляють спеціальним пристроєм. В одному контейнері міститься 2,5 тонни сухої здрібненої соломи. Контейнер виконаний з термостійкого нержавіючого матеріалу й установлений на колеса. Його завозять у камеру ксеротермічної обробки з «брудної» зони.

Сама ксеротермічна камера прохідного типу, змонтована з нержавіючої сталі й добре теплоізольована скловатою. Пар низького тиску при температурі 100°С подається від потужного парового казана або парогенератора. Для того, щоб обробка субстрату проходила рівномірно, є система циркуляції повітряно-парової суміші. Температура субстрату знімається датчиками й фіксується самописами. Керування обробкою комп'ютеризовано. Тривалість обробки 1-1,5 години. Після обробки вивантаження камери здійснюється в «чисту» зону при закритих «брудних» воротах. Пропарений субстрат воложать (вологість його повинна становити перед інокуляцією 65-70%). У воду вносять бактерицидні препарати (гіпохлорат натрію) або фунгіциди (фундазол). Потім приступають до внесення міцелію.

У Росії й Україні в останні роки з'явилося кілька підприємств, що використають ксеротермічну обробку. Вітчизняні виробники грибів як камера ксеротермічної обробки використовують пристрій, що випускає на заводах, для парової дезактивації й дезінфекції одягу. Камера складається із чотирьох відділень. Пар виробляється паровим казаном. Є система циркуляції повітряно-парової суміші усередині камер. Ксеротермічна обробка розроблялася для відносно чистого однорідного субстрату, і її ефективність на змішаних, часто сильно інфікованих субстратах може бути недостатньої. Ксеротермічна обробка вимагає дотримання особливої чистоти в приміщенні, де роблять інокуляцію й фасовку субстрату. Необхідно стежити за тим, щоб після посадки залишки субстрату ретельно вбиралися, а приміщення й устаткування милося й оброблялося дезінфікуючим розчином хлорної перевелися. При ксеротермічній обробці практично немає втрат сухої маси, вона не вимагає подачі свіжого повітря під час обробки субстрату, і для неї потрібно значно менше часу.

Обоє описаних методу розроблені в Угорщині: ферментація в 1969-1970 р., ксеротермічна обробка — в 1979-1980 р. Крім наведених тут методів підготовки субстрату існують й інші, що більш-менш відрізняються друг від друга. Гарний результат дає замочування субстрату в металевих контейнерах з підведеної до них подачею пару. Крім того, рослинні субстрати, використовувані для культивування вішанки, можна запарити в кормозапарниках. Тут можливо кілька варіантів: або субстрат попередньо доводять до відносної вологості 70-75%, а потім завантажують у кормозапарник, і протягом 2-3 годин подають пар, або в кормозапарник завантажують сухий субстрат, а потім заливають його гарячою водою (80-85°С). Високу температуру підтримують також за рахунок періодичної подачі пару в камеру кормозапарника. Час обробки пшеничної соломи в цьому випадку складе 3-4 години.

У домашніх умовах для обробки субстрату використають гарячу воду. Здрібнений субстрат поміщають у ємності й заливають окропом. Остигання відбувається за 4-5 годин, після чого воду зливають. У результаті такої обробки субстрат стає менш твердим, багато речовин, необхідні для харчування вішанки, переходять у більше доступну для гриба форму.