Під петрушку необхідно відводити найбільш родючі ділянки. Надлишок вологи й близькість ґрунтових вод викликає захворювання рослин. Звичайно посіви петрушки розміщають на одній ділянці з іншими культурами сімейства зонтичних (морква, пастернак й ін.).

Підготовку ґрунту й внесення добрив під посів виконують так само, як і під моркву. Тому що сухі насіння петрушки труднопрорастаюче, застосовують попереднє намочування й пророщення їх по способі, описаному для моркви. Висівають петрушку ранньої навесні у квітні або восени в жовтні - листопаді на відстані між рядами 18-20 см. Восени сіють тільки сухим насінням й на грядах. Норма висіву насіння на 1 м2 при весняному посіві 0,3-0,4 м, при підзимовим - 0,4-0,5 м, глибина закладення насіння відповідно 2 й 1 см. Пізній посів мульчують   торфом або перегноєм шаром 2-3 см.

Для прискорення появи сходів навесні посіви петрушки потрібно вкривати світлопроникною плівкою й знімати її відразу ж після їхньої появи.

Догляд за посівами полягає в проріджуванні сходів, розпушуванні міжрядь, прополках, поливах, підгодівлях. На відміну від моркви проріджування петрушки можна вести все літо, тому що вона в будь-якій фазі росту придатна до вживання в їжу. Остаточна відстань між рослинами в ряді наприкінці серпня повинне бути 5-7 см. Петрушка може зимувати у відкритому ґрунті й навесні наступного року давати ранню молоду зелень й їстівний коренеплід. При відсутності сніжного покриву ділянка з петрушкою вкривають торфом або перегноєм шаром 7-10 см.

Зелень петрушки збирають  при необхідності; коренеплоди для зимового зберігання збирають  до заморозків на ґрунті, обережно підкопуючи їх. Бадилля обрізають на рівні голівки коренеплоду.