Саме у зв'язку з березовим лісом потрібно згадати про волнушки. Імовірно, можна зустріти цей гриб й в іншому лісі, але все-таки це по перевазі березовий гриб, більше того - прикраса березового лісу.

Від чого її кличуть «волнушка», здається зрозумілим. По яскраво-рожевому полю її розходяться більше бліді кола, як хвилі по воді від кинутого каменю. Втім, можна вважати, що по блідо-рожевому тлу розходяться темно-рожеві хвилі. Але чому неї називають ще й «волжанка», невідомо. Як би те не було, обидві назви представляються гарними й у цьому змісті відповідного виду гриба. Дійсно, мало знайдеш грибів, які так само прикрашали б наші ліси.

Волнушки з'являються влітку, у липні (хоча дійсна їхня пора в серпні й вересні), коли трава в лісі соковита й зелена. І от серед зеленої трави, в оточенні блакитнувато-білих беріз раптом починають попадатися яскраво-рожеві гриби з ніжною опушкою по краях.

Задоволення від збирання волнушек нетільки в їхній красі, але й у достатку, однак не в такому, щоб пропадав інтерес. Волнушки ростуть групами, зграями, причому, де є старі, там обов'язково попадаються й молоденькі, отакі рожеві акуратні п'ятачки. Волнушка - гриб міцний, не те що інша сироїжка, що так і кришиться по краях. Правда, з віком краю волнушки зовсім разгибаюгся й навіть піднімаються догори, як би розкрилюються, і тоді волнушка стає більше тендітною. Тоді вона вицвітає, її смуги (хвилі) робляться ледь помітними, густа опушка рідіє, стає клоччастої, і весь цей гриб робиться схожий на рожевий груздь. Блідо-рожеві пластинки місцями жовтіють. У грибі почувається деяка сухість у порівнянні з налитій, міцністю в молодості. Волнушки спочатку потрібно тримати в холодній воді, щоб вся гіркота з них пішла. Потім їх звичайно солять, хоча можна й маринувати. І в тому й в іншому випадку волнушка, на великий жаль, губить своє дивне розцвічення. Вона стає просто сірою. Якби волнушка й на столі вміла виглядати так само, як у березовому лісі, вона прикрашала б усякий стіл і тільки за одне це цінувалася б, імовірно, більше інших грибів, тим більше що по смаку й, так сказати, на зубу волнушка уступає тільки рижику, але нічим не гірше груздя.

Існує різновид волнушки - волнушка біла. Цей гриб на відміну від звичайної  волнушки абсолютно непоказний. Його поверхня бруднуватого цвіту, хоча в масі він дає відчуття деякої рожевості. Крім розцвічення, цей гриб нічим не відрізняється від своєї найближчої родички, хіба ще тим, що він більше тонкий, слабкий і тендітний. Росте він теж у березові або змішані з березою лісах. Однак віддає перевагу чомусь молодим лісам, у той час як рожева волнушка водиться й у молоді й старі.