Гриби відіграють важливу роль у житті лісу. Разом з бактеріями й іншими мікроорганізмами вони розкладають і мінерализують відмерлі рослинні залишки, перетворюючи їх у речовини, доступні для харчування рослин. Не будь грибів, щорічно опадаючі листи, хвоя, гілки нагромадилися б у величезній кількості й перешкоджали поновленню лісу.

Гриби-симбіонти співіснують з деревами, сприяють їхньому кращому росту, а також охороняють корінь дерев від поразок хвороботворними грибами.

Учені встановили, що деякі породи дерев (наприклад, сосна) при відсутності грибів-мікоризообразователей не можуть нормально рости й розвиватися.

Щоб не висихав джерело харчових грибів, не порушувалися взаємозв'язки в житті лісу, треба дбайливо й розумно ставитися до грибів, навіть до тих, які людина в їжу не вживає. Охороняти їх від винищування - борг кожного.

Найважливішою частиною грибного організму є міцелій. Ушкодження й знищення його веде до зниження чисельності грибів, а іноді до їхнього повного знищення.Велика шкода грибним угіддям наносить випас у лісі худоби, особливо свиней. Велика рогата худоба сильно ґрасує лісову підстилку, а свині в пошуках жолудів, соковитих корінців трав. розкопують її й ушкоджують міцелій.

Неважко помітити, що в тих місцях, де паслися корови й свині, зникають грузді, дубовики, сироїжки, валуї, дубові, перцеві, білі й інші гриби. Деякі нерозумні грибники в погоні за дрібними грибочками на великій площі ціпком-рогулькою розгрібають і розкидають лісову підстилку, чим висушують і гублять грибницю. Як правило, на таких місцях довгий час не з'являються гриби.

Як же збирати гриби, не ушкоджуючи грибниці? Трубчасті гриби, у яких крім шапки в їжу вживаються й ніжки, варто обережно викручувати, повертаючи ніжку спочатку в одну, а потім в іншу сторону. Місце, де ріс гриб, треба присипати землею, прикрити листами й пригорнути ногою. Шапку пластинчастих грибів краще зрізати ножем.

Бути культурним грибником— значить не тільки берегти грибні ресурси, але й збільшувати їх. Кожному грибникові корисно навчитися розселяти коштовні гриби. Наприклад, під дубами, березами, ялинами й соснами можна розводити відповідні різновиди білого гриба. Для цього грудочки землі із грибницею можна підсаджувати до корінь молодих дерев, засипавши грибницю перегнійним лісовим ґрунтом. Таким способом можна розселяти красноголовці, підберезники й інші трубчасті гриби.

У лісі з успіхом можна штучно розмножувати рядовку сіру, рядовку фіолетову, строфарию синьо-зелену й ін. Для цього свіжозібрані зрілі гриби треба протягом 12 ч настояти в чистій дощовій воді, вилити настій під дерева, краще під берези, і перти-сипати пухким лісовим перегноєм, щоб охоронити ґрунт від висихання.

При сприятливих умовах у цих місцях на наступний рік з'являються плодові тіла. На пнях свіжого й торішнього рубання добре розвиваються вішанки - звичайний, ріжковий й осіння, літній опеньок й інші гриби. Навколо скотарень і біля навозохранилищ можна штучно розселяти білий і сірий навозник, печериця звичайний, на неудобьях - печериця луговий, опеньок лугової й інші сапротрофні гриби. Цю роботу краще проводити в теплу й вологу погоду.

Розводити гриби подібно культурним рослинам — давня мрія грибників. Однак поки не всі таємниці їхнього організму добре вивчені й не всі гриби легко піддаються культивуванню.

У цей час із величезної кількості харчових грибів тільки не набагато більше 30 видів випробувані для оброблення в штучних умовах. З них тільки 8 видів відібрані для промислового виробництва. Добре ростуть і плодоносять у культурі печериця двуспорова, кольцевик, вішанка звичайна, літній і зимовий опеньок, вольвариелла вольвова й деякі інші.