Гриби, видимі неозброєним оком, називають макромицетами. В усім світі відомо близько 10 тисяч видів макромицетов. Для Росії відомо близько 250 видів їстівних грибів. Всі вони ставляться до двох класів - класу базидиальних (трубчасті, пластинчасті, дощовики) і класу сумчастих грибів (зморшки, рядки, лопастники), залежно від того, де і як, у них формуються суперечки. Суперечки для грибів, так само, як і насіння для рослин, служать для розмноження. Тільки, щоб побачити їх, потрібно посмитися в мікроскоп. Те, що ми в побуті називаємо грибом, те, що ми збираємо, це лише карпофор, базидиома або плодове тіло. Основна його функція - розмноження. Плодове тіло більшості грибів складається з шапки й ніжки, звідси й назва - шляпочний гриб. Шапка служить для утворення спор і для їхнього захисту від несприятливих умов. Своєю шкірочкою й м'якоттю вона прикриває спороносний шар зверху, а в деяких і знизу він захищений покривалом. Нижня поверхня шапки складається із трубочок (у трубчастих грибів), пластинок (у пластинчастих), складочек (у лисичкових), шипиков (в ежовикових), на поверхні яких й утворяться суперечки. У деяких грибів, наприклад у дощовиків, бувають закриті плодові тіла, і тільки коли дозріють суперечки, зверху відкривається отвір, через яке вони вилітають. У сморчкових суперечки утворяться в сумках на поверхні шапки. Ніжка є опорою плодового тіла. Вона піднімає капелюшок нагору, сприяючи розсіюванню спор. В окремих видів, в основному в тих, які ростуть на деревині, ніжка буває скорочена або зовсім відсутня. Гриби піднімають над землею за рахунок субстрату, на якому ростуть, причому завжди спороносним шаром орієнтуються до поверхні землі.

Сама ж робоча частина гриба або його вегетативне тіло - міцелій, або грибниця, схована усередині субстрату (у ґрунті, деревині, підстилці й т.д.), складається з найтонших переплетених ниток - гіфів, які й виконують свої основні функції. У природі все влаштовано дуже раціонально. Гриби разом з іншими живими організмами утворять співтовариства, які мають цілком певну структуру й за рахунок взаємодії всіх компонентів стійко підтримуються в часі. Грибам при цьому приділяється своя особлива роль. Гриби - гетеротрофні організми, вони не можуть засвоювати вуглекислоту з повітря й використати сонячну енергію як рослини, а харчуються за рахунок готової органічної речовини, що перебуває в субстраті, на якому вони живуть. На основі харчових зв'язків грибів з вищими рослинами, що сформувалися в процесі еволюції, визначилося їхнє функціонування й пространст-венное розподіл. Основні функції, які гриби-макромицети виконують у природі - це мікоризообразування й розкладання рослинних залишків. Гриби-мікоризообразователі вступають у симбіоз із деревами, а в тундрах із чагарничками й травами й допомагають рослинам вижити в несприятливих умовах, поставляючи їм воду й мінеральні речовини із ґрунту, а самі всмоктують органічні речовини, синтезовані своїм "співмешканцем". Більшість грибів, які ми збираємо, є мікоризообразователями. При виборі "партнера" вони проявляють виборчу здатність. Так, наприклад, підберезники утворять мікоризу з різними видами беріз, красноголовці - з тополею й берізками, маслюки - з модриною й кедровим стлаником, білий гриб - з березами й берізками, більшість сироїжок - з березами й берізками й т.д.

Причому деякі види вибирають одну деревну породу, інші ж співіснують з різними видами дерев. Багато спостережливих людей зауважують такий взаємозв'язок й, використовуючи свої знання, ідуть у похід за грибами цілеспрямовано. Гриби-сапротрофи розкладають відмерлі рослинні оси-татки, тим самим беруть участь у біологічному круговороті речовин усередині співтовариств. До таких грибів ставляться різні види опеньків, говорушек, навозников, мицен і т.д. За рахунок специфічного набору ферментів різні види спеціалізуються на розкладанні різних фракцій підстилки, гумусу, деревини й так само виборчі до порід дерев й інших рослин. З огляду на таку спеціалізацію, виділяється ряд екологічних груп: підстилкові сапротрофи розкладають опад і підстилку; гумусові сапротрофи розщеплюють складні й труднорозпадні органічні сполуки гумусу в більше доступні для рослин; ксилотрофи розкладають відмерлу деревину (є серед них невелика група грибів-паразитів,

які селяться на живих ослаблених деревах, і найчастіше, після відмирання дерева, поводяться як сапротрофи); бриотрофи - відмерлі частини мохів; копротрофи - екскременти тварин; карботрофи селяться на пожарищах і підготовляють їх для подальшого заселення вищими рослинами; микотрофи розкладають муміювання  карпофори шляпкових грибів, в основному, сироїжок і млечников. Із цього перерахування видно, як активно трудяться наші гриби в природі: вони й санітари лісів, і помічники вищим рослинам, і їжа для тварин і нас, людей.