Поливну норму обчислюють залежно від вологості грунту перед поливом, його об'ємної маси, глибини зволоження та польової вологоємкості. Польову вологоємність та об'ємну масу грунту раз в 3—4 роки визначають в агрохімічній лабораторії господарства чи зональній агрохім-лабораторії. Знаючи ці величини, поливну норму визначають за формулою:

М = (В—в)аН,

де М — поливна норма, м3/га; В — середня величина найменшої вологоємкості зволожуваного шару грунту, м3/га; в — середня вологість грунту перед поливом, %; а — об'ємна маса грунту, г/см3; Н — глибина зволожуваного шару грунту, см. Визначену поливну норму збільшують на 10  %.

Наприклад, М = (13—8) • 1,4 • 50=350 м3/га; 350 * 10 %=385 м3/га,

Суниці поливають двома способами — дощуванням і по борознах. Молоді насадження, маточники і плодоносні (до і після збирання врожаю) краще поливати дощуванням. Для цього застосовують машини і дощувальні установки.

Дощувальний агрегат ДДА-100МА призначений для дощування зрошуваних ділянок з одночасним внесенням добрив. Цей агрегат короткоструминний, ширина розмаху консолей 100 м, із живленням з тимчасових зрошувачів. Під час руху агрегату вода з тимчасового зрошувача і добрива з бака-підживлювача відсмоктуються насосом і нагнітаються в поворотний круг, звідти через відкриті зворотні клапани розчин надходить по водопровідних поясах до відкрилків і розпилюється через отвори насадок на поверхню поля і рослин.

Ширина зрошуваної смуги досягає 120 м, витрата води — 100 л/с. При поливній нормі 300 л/с продуктивність агрегату становить 0,85 га/год.

Невеликі ділянки доцільно зрошувати переносними короткоструминними установками, до яких відноситься і КДУ-55М. Ця установка живиться від закритої й відкритої водонапірної мережі, а при наявності розподільних чи тимчасових каналів на зрошуваній ділянці — безпосередньо від насосних станцій.

Для роботи установки трубопроводи розміщують на відстані 300 м, а гідранти на них — через 120 м.

У період плодоношення суниці краще поливати по борознах. У виробничих умовах цей спосіб досить поширений. При такому поливі вода не потрапляє безпосередньо на рослини і ягоди, у зв'язку з чим зменшується ураження плодів сірою гниллю.

Цей спосіб полягає в тому, що в міжряддях вздовж схилу перед кожним поливом нарізують борозни завглибшки 12—15 см і завширшки 20—25 см. Після зрошення борозни загортають при міжрядному обробітку. Глибина борозен залежить від величини нахилу поля: чим нахил менший, тим глибшими повинні бути борозни.

Вода, протікаючи по борознах, всмоктується в дно і відкоси, потім, пересуваючись по капілярах, зволожує грунт між борознами і надходить до коренів рослин. На легких грунтах борозни повинні бути вужчими і мілкішими. На важких грунтах їх роблять ширшими і глибшими. Довжина борозен на суглинкових грунтах становить 100 м, а на легких піщаних або супіщаних — 50 м. При нарізуванні поливних борозен користуються пристроєм ПРВН-19 (рис. 12). Однак поливи можуть сприяти   виносу   на   поверхню грунту лужних солей, які впливають на суниці негативно. Першими ознаками цього є опіки, крапчастість або пожовтіння листків, якими в першу чергу уражуються рослини на понижених місцях. Зрошення плантацій шляхом затоплення викликає також вимивання солей з грунту. Необхідно пам'ятати, що такий негативний вплив поливів проявляється на грунтах, які містять лужні солі.