Розсаду з маточників викопують переважно восени. У зонах, де кращі результати дає осіннє садіння, плантації закладають свіжозаготовленою розсадою. Для весняного садіння її краще заготовити восени, взимку зберігати і навесні в найраніші строки висадити. Розсаду викопують також навесні перед садінням, але при цьому втрачають кращі строки закладання насаджень, бо неодмінно матиме місце затримка з заготівлею розсади.
Копають розсаду тракторним викопувальним плугом, обладнаним спеціальним ножем, або використовують цибуле-збиральний комбайн ЛКГ-1,4 чи пристосовують картоплезбиральний комбайн. При цьому копають суцільно ряди разом з материнськими рослинами. Для викопування розсади можна також застосувати плоскорізи або плуги-скоби начіпні. При відсутності таких машин для підрізування кореневої системи в грунті використовують і культиватор, обладнаний спеціальними плоскорізальними робочими органами і дисками для відрізування вусиків від материнських рослин.
На малих ділянках або при заготівлі невеликої кількості розсади її викопують лопатами, сапками чи ножами. Підрізані рослини вибирають, обтрушують з них землю, в'яжуть у пучки по 50 або 100 штук, тимчасово прикопують.
У викопаних рослин обрізують вусики і частину листків, залишаючи 2—3 наймолодших з них, та вкорочують корені до 6—8 см завдовжки. Заготовляючи розсаду, потрібно захищати корені від висихання. Тому в міру заготівлі її відразу укладають рядками в канавки, поливають і корені засипають землею. Якщо заготовлена розсада призначена для перевезення в інші господарства, її також зв'язують у пучки по 50—100 шт., тимчасово прикопують у канавки.
З гектара маточника з пікіруванням слабоукріплених рослин можна заготовити 600—800 тис. шт. високоякісної розсади і навіть більше.
Заготовлену розсаду висаджують на постійне місце зразу або не пізніше як через 10—12 днів. Якщо ж розсаду осінньої заготівлі будуть висаджувати навесні, то у зонах з достатнім сніговим покривом її зберігають у зимовій прикопці. Місце для прикопування вибирають підвищене, щоб навесні тут не застоювались талі води і швидко розтанув сніг. Така ділянка повинна добре захищатись від пануючих вітрів. Грунт на прикопочному полі добре розпушують. У приготовлених канавках розсаду розкладають по одній, щоб корені не переплітались і кінці їх не підгинались.
Засипають корені розсади пухкою землею вручну і добре поливають водою. З настанням постійних низьких температур (нижче мінус 10—12 °С) при відсутності снігу рослини вкривають легким матеріалом: очеретом, листям, солом'яними матами тощо. Прикопують на зиму тільки першосортну стандартну розсаду.
В місцях, де снігу випадає мало, а температура повітря знижується до мінус 30— 35 °С, розсаду зберігають у парниках, заглиблених грядах. При цьому її також вкривають вищезгаданим легким матеріалом.
Найкраще зберігається розсада у поліетиленових мішках у холодильниках, заготовляють її пізно восени, коли рослини повністю підготувались до зимівлі. Викопану розсаду очищають від залишків землі, відрізують вусики й листя, залишаючи тільки 1—2 молодих листки, вкорочують коріння до 6—8 см, укладають по 400—500 шт. у мішки, виготовлені з плівки завтовшки 50—90 мк, розміром 55X70 см і щільно зав'язують. Мішки (пакети) з розсадою поміщають у дерев'яні ящики із щілинами шириною 2—3 см або в решітчасті контейнери і зберігають у холодильних камерах при температурі мінус 1—2 °С і відносній вологості повітря 85—90 %.
В 1 м3 холодильника вміщується близько ЗО тис. шт. розсади без листя або 5—10 тисяч із залишеними 1—2 листками.
Навесні перед садінням вийняту з мішків розсаду замочують у воді для поступового і повного відтаювання або відтаюють у затіненому місці без води. Лише такі рослини висаджують у відкритий грунт.
