При закладанні плантацій велике значення мають правильний вибір місця та передсадивна підготовка грунту. Розміщення суниць на недоброякісно підготовлених ділянках без урахування вимог рослин до умов росту і плодоношення призводить до зниження врожайності, скорочення строків використання плантацій, до збільшення матеріально-грошових витрат і зниження ефективності вживаних заходів.

Вибір місця. Суниці добре ростуть і плодоносять на оптимально зволожених грунтах. Вони чутливі до нестачі вологи у верхньому 20-сантиметровому шарі, де розміщена основна маса коренів. Разом з тим, коренева система потребує аерованих грунтів, вона не переносить перенасичення водою верхнього шару. У зв'язку з низькорослістю, суниці пошкоджуються при замулюванні та розмиванні грунту під час танення снігу і при випаданні дощів. У місцях, де застоюється холодне повітря, весняними заморозками можуть пошкоджуватись перші квітки, особливо ранніх сортів. Для закладання промислових насаджень такі ділянки непридатні, проте вони придатні для маточників. На ділянках, з яких здувається сніговий/ п крив, суниці підмерзають, а після посушливої осені можуть повністю вимерзнути. При відсутності снігу коренева система гине при температурі грунту мінус 8 °С на глибині до 15—18 см. На рівнинних ділянках слід уникати стравець, у яких довго застоюється вода. При закладанні плантації на полях з стравцями їх необхідно вирівняти. Не слід висаджувати суниці на забур'янених ділянках, особливо кореневищними та коренепаростковими бур'янами.

На Поліссі, в північних лісостепових і західних областях придатними для суниць є ділянки з невеликим схилом |2—3°) південної і західної експозицій. На південному схилі при достатньому забезпеченні вологою рослини починають вегетацію раніше,плоди в них достигають швидше.

У південних районах Лісостепу і в Степу суниці вирощують на більш знижених вологих місцях, на рівній площі річкових терас, у незамкнених долинах та на схилах до 3°.

У Прикарпатті та Закарпатті кращим місцем є схили, до 5е. Придатними вважаються схили до 10—15°. При достатній кількості вологи і тепла для середньостиглих сортів придатні північні й східні схили. У місцях, де випадає надмірна кількість опадів, кращими вважаються південні схили, на яких рослини добре освітлюються й обігріваються, що позитивно впливає на стійкість їх проти хвороб. Західні схили займають проміжне місце між північними та південними. Вони помірно теплі, достатньо забезпечені вологою, добре освітлюються й прогріваються.

У гірських умовах промислові насадження суниць закладають на висоті до 300 м над рівнем моря на північних, західних, північно-західних та східних схилах. При садінні ж рослин на висоті понад 300 м над рівнем моря кращими вважають південні, південно-західні та південно-східні схили. Рослини висаджують упоперек схилів.

Під насадження суниць не слід відводити ділянки, які затоплюються навесні чи під час злив, круті схили, що пересихають влітку, а також підніжжя схилів, що замулюються.

На ділянці, виділеній під суниці, підґрунтові води повинні залягати не ближче 60 см від поверхні грунту.

Важливе значення для культури має захист плантацій від сильних вітрів. На захищених ділянках створюються кращі умови для зволоження, взимку тут рівномірніше нагромаджується і краще зберігається сніговий покрив. Сніг на такій ділянці пухкіший, ніж на відкритому місці, що позитивно впливає на газообмін у зелених листках і стеблах. На захищених ділянках навесні сніг тане повільніше й рівномірніше, завдяки чому в грунті нагромаджується більше вологи. Крім цього, на таких ділянках навесні та влітку рослини менше пошкоджуються вітрами-суховіями. На ділянках, добре захищених від вітрів, рослини краще запилюються бджолами та іншими комахами.

Якщо природного захисту немає, плантацію обсаджують захисними смугами з високорослих дерев (липа, береза, акація та ін.) і чагарників (лох, смородина золотиста, жимолость та ін.). Між полями сівозміни у перпендикулярному напрямку до пануючих вітрів створюють вітроломні лінії.

Суниці маловибагливі до грунту. Вони ростуть і плодоносять майже на всіх основних типах грунтів середньої щільності, легкого суглинкового і супіщаного складу, вчасно оброблених, чистих від бур'янів, в достатній кількості забезпечених вологою та поживними речовинами.

Рослини не відзначаються особливою чутливістю до реакції ґрунтового розчину, але краще розвиваються у слабо-кислому середовищі. Тому на грунтах з лужною реакцієюнеобхідно вносити кислі добрива, а на кислих— добрива з лужною реакцією.

Досвід вирощування суниць в УНДІС та багатьох господарствах Полісся показав, що навіть піщані грунти, добре забезпечені вологою і поживними речовинами, придатні для цієї культури. Піщані, супіщані, а також легкосуглин-кові грунти добре провітрюються, органічні добрива на таких грунтах (особливо на піщаних) мінералізуються швидше, ніж на важких глинистих, в результаті чого поживні речовини з них використовуються рослинами відразу ж після внесення добрив.

Торфоболотні меліоровані грунти, які займають значні площі на Поліссі, особливо в західній частині (у Житомирській, Ровенській і Волинській областях), також придатні для вирощування суниць.

Непридатні для суниць вапнякові, солончакові, дуже заболочені, надмірно кислі й перезволожені грунти. На грунтах з високим вмістом вапна в орному шарі рослини пошкоджуються опіками, уражуються крапчатістю і хлорозом.

На чорноземах глибоких у Лісостепу навесні суниці часто утворюють велику вегетативну масу, а влітку при нестачі вологи вигорають. На важких глинистих грунтах, а також на таких, що легко запливають і утворюють міцну кірку, суниці ростуть погано, там їх не слід вирощувати.