Суниці мускусні, клубника. Поширені в дикому стані майже по всій Європі. Ростуть у ялинових і мішаних лісах, серед чагарників, трав, у затінених і рідко на освітлених місцях. Плоди крупніші, ніж у суниць лісових, яйцеподібні або кулясті, звужені при основі (з шийкою), зеленувато-білі з червонуватим боком або рожеві, рідко червоні, з фіолетовим відтінком на сонячному боці. М'якоть біла або жовтувата, солодка, з дуже сильним ароматом. Насіння заглиблене в м'якоть. Мускусні суниці відрізняються від лісових світлішими, дуже опушеними листками, над якими виступають суцвіття. Рослина дводомна, тобто на одних рослинах квітки тільки тичинкові, на інших — лише маточкові.

Культивують суниці мускусні з XVI століття. Методом селекції від них одержано ряд сортів, до яких належить Міланська, що мас двостатеві квітки. Через низьку врожайність та дрібноплідність існуючих сортів (Шпанка, Міланська) суниці мускусні не набули промислового значення. їх вирощують лише любителі.

У Науково-Дослідному зональному інституті садівництва нечорноземної зони від гібридизації суниць садових великоплідних з мускусними при застосуванні експериментаьного хімічного мутагенезу (Кантор  Т.С,  1972) створили новий культигенний вид, названий автором земклуникою. Ряд сортів цієї нової культури (Пенелопа, Надія Загір'я, Раїса) проходять державне сортовипробування і поширюються в любительському садівництві Підмосков'я. Вони досить великоплідні (середня маса 4,4—8,6 г). За врожайністю ягід не поступаються суницям, мають чудовий смак і аромат суниць мускусних.