Суниці — найпоширеніша культура в ягідних насадженнях. Вони найбільш скороплідні та високоврожайні. На другий рік після садіння суниці плодоносять і на відміну від усіх інших плодових і ягідних насаджень дають найвищі врожаї.

Цінність суниць полягає ще й у тому, що вони в районах, де несприятливі умови для вирощування ранніх черешень, на початку літа або ще в кінці весни дають продукцію, яка дозволяє відновити в організмі людини нестачу вітамінів, органічних кислот та корисних мінеральних солей. Плоди їх особливо потрібні дітям, літнім і хворим людям.

В ягодах суниць міститься 50—120 мг % вітаміну С, 350—750 мг % Р-активних речовин, невелика кількість вітаміну В9, а також інших провітамінів і вітамінів (А, В, В2, Є,РР, К). У 100 г свіжих плодів суниць міститься в середньому 126 мг калію, 85 — фосфору, 41—кальцію, 28 — натрію, 22 — магнію, 13 — заліза, 8 мг йоду. Вони багаті на цукри (4,5—13%), серед яких близько половини глюкози, на органічні кислоти (0,5—3,8 %), пектини (0,8—1,1 %) та інші цінні речовини.

У свіжих ягід м'якоть ніжна, ароматна. При споживанні безпосередньо з грядки смак їх дуже приємний. Суниці цінні для організму людини не лише як поживний дієтичний продукт, вони мають також профілактичне й лікувальне значення. їх використовують при недокрів'ї, хворобах шлунка, нирок, органів дихання. Проте в окремих людей ягоди можуть викликати алергію (кропивницю). Щоб запобігти її прояву, свіжі ягоди потрібно вживати із сметаною, молоком або в  період  споживання  суниць систематично їсти   мед.

Ягоди суниць використовують також у плодопереробній і кондитерській промисловості як сировину для приготування варення, джемів, мармеладу, повидла, соків, сиропів тощо. Для споживання у позасезонний період ягоди заморожують. У такому стані вони майже повністю зберігають властивості свіжих.

Характерною особливістю культури є її скороплідність. Вже наступного року після літнього чи весняного садіння рослини плодоносять і дають по 50—100 ц/га ягід, а то й більше. Тому суниці швидко скуповують витрати на закладання плантацій та догляд за ними.

Продуктивність культури при вирощуванні високоврожайних сортів і застосуванні належної агротехніки досить висока. Так, колгосп ім. І. Франка Кіцманського району Чернівецької області в роки минулої п'ятирічки одержував по 77 ц/га, що в 5—6 разів більше, ніж в середньому по колгоспах республіки. Чистий доход з гектара плодоносних насаджень у середньому за ці роки становив близько З тис. крб. Питома вага прибутків від реалізації ягід суниць по колгоспу досить висока - від 43 до 64 %. При цьому площа їх була невеликою — лише 7,6 % орної землі. Близько 100 ц/га суниць вирощують у радгоспах «Чернігівський» Чернігівського промислово-аграрного об'єднання садівничих радгоспів та ім. Шевченка Полтавського об'єднання. Щорічні високі врожаї вирощують у дослідному господарстві УНДІС «Новосілки». При врожайності 84 ц/га чистийдоход з гектара становить 4074 крб. при низькій собівартості 1 ц ягід— 31,53 крб. Середня ж урожайність у господарстві протягом останніх років становила 77,5—80 ц/га, найвища досягла 127 ц/га. Таку врожайність дають ущільнені насадження, де висаджують не менше 80 тис. шт. розсади на 1 га, забезпечені оптимальними нормами добрив на фоні зрошення з впровадженням чіткої системи заходів боротьби з шкідниками, хворобами та бур'янами.

У радгоспі «Пуща-Водиця» Київської області щорічно вирощують по 70—85 ц/га ягід (Соловйова М. О., Марковський В. С, Новиков В. К., 1980). У посушливих умовах Донбасу спеціалізований садівничий радгосп ім. 18 партз'їзду в 1981 р. виростив по 77 ц/га ягід суниць, а в 1982 р. цей радгосп та радгосп «Красноармійський» Донецького об'єднання зібрали по 55—58 ц/га ягід. В умовах недостатнього зволоження Харківщини у радгоспах «Волчанський» та «Глобівський» з середньому за 1982—1984 рр. врожайність їх становила 80—91 ц/га.

Високу продуктивність насаджень досягають впровадженням нових високоврожайних сортів та застосуванням високої культури землеробства.

Високі врожаї протягом багатьох років одержують на промислових насадженнях Львівської дослідної станції садівництва Львівської області. У 1980 р. з кожного гектара плодоносних насаджень тут зібрали по 150 ц/га ягід, а в середньому за роки одинадцятої п'ятирічки — не менше 100 ц/га, що забезпечує одержання чистого доходу з гектара в розмірі 7,5—10 тис. крб. У 1984 р. з плодоносної площі 43 га виростили по 94 ц/га ягід.

Подільська дослідна станція садівництва (Вінницька область) у тому ж році зібрала по 136 ц/га ягід з плодоносної площі 8 га.

Основні ланки технології вирощування суниць — якісна підготовка грунту, використання ущільнених схем розміщення, вирощування високопродуктивних сортів та ефективний захист рослин від шкідників і хвороб.

Як бачимо, високі врожаї суниць можна вирощувати в усіх зонах республіки. Завдяки ранньому достиганню та великому попиту на ягоди суниці є однією з основних ягідних культур. У колгоспах, радгоспах та в інших державних господарствах і в населення республіки вони займають понад 50 % площі ягідників. У Волинській, Чернівецькій, Тернопільській, Житомирській та Івано-Франківській областях під суниці відводять 83—97 %, у Закарпатській, Хмельницькій, Кримській, Львівській, Чернігівській та Київській — понад 71—80  %  загальної площі ягідних насаджень. Найбільші площі вони займають у Київській області. Щорічно їх висаджують тут на площі 400—500 га

На присадибних ділянках та в колективних садах під суницями зайнято близько 4,4 тис. га із загальної площі 11,4 тис. га.

У користуванні колгоспників, робітників і службовців найбільші масиви суницями зайнято в таких областях, як Київська — 2200 га, Житомирська — 1800, Донецька — 1900, Дніпропетровська та Чернігівська — по 1200 га.

Для збільшення валового виробництва ягід суниць насамперед необхідно значно поліпшити догляд за існуючими насадженнями, а також розширити площі в зонах, де грунтово-кліматичні умови найсприятливіші для їх вирощування. Під суниці слід відводити не менше 52—55 % площі всіх ягідників. Закладати нові плантації необхідно тільки районованими й перспективними високопродуктивними сортами, висаджуючи їх у добре підготовлений грунт.

При вирощуванні суниць потрібно враховувати значну трудомісткість культури. Особливо великі затрати ручної праці на прополюванні бур'янів при догляді за зрідженими насадженнями. Тому знищення бур'янів, личинок хрущів і дротяників під час підготовки грунту сприяє зменшенню затрат праці на прополювання в рядках і міжряддях. У спеціалізованих господарствах механізовані такі основні процеси, як передсадивний обробіток грунту, садіння, обробіток грунту в міжряддях, обробка насаджень з метою знищення шкідників і хвороб. Збирання врожаю зовсім немеханізоване. На збирання ягід витрачають 50—75 % усіх затрат праці при вирощуванні суниць. Значного зменшення трудових ресурсів на збирання 1 ц ягід досягають господарства, які вирощують високі врожаї'. Чим вищий урожай на плантації, крупніші плоди і дружніше вони достигають, тим більше ягід збирає працівник за робочий день. Отже, вирощування великоплідних і найбільш урожайних сортів, застосування прогресивної агротехніки, максимальна механізація при закладанні, догляді за насадженнями та раціональна організація праці є вирішальними заходами для досягнення високої продуктивності праці у ягідництві.

У 1985 р. у колгоспах України вирощування високих урожаїв суниць із застосуванням науково обгрунтованої системи удобрення, ущільнення насаджень, раціональної системи боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами та зразкового догляду за промисловими плантаціями впроваджувались на площі 3050 га. Завдяки цим заходам з гектара насаджень одержували від 975 до 1110 крб. додаткового чистого доходу.