Вусики (сланкі пагони). Наприкінці цвітіння, а в деяких сортів і раніше, з пазух утворених навесні листків починають виростати бічні тонкі, довгі пагони — вусики, що стелються по землі. Особливо багато їх виростає після достигання ягід.
На вусиках через 10—15 см є колінця. На кожному парному колінці виростають розетки листків (рис. 2). З основи розеткових колінець розвиваються пучки коренів, що вростають у розпушений вологий грунт і там розгалужуються. Непарні колінця (перше, трете, п'яте і т. д.) мають по одному недорозвинутому листку, з пазух яких виростають бічні вусики. Розеткові колінця чергуються з вусиковими так само, як і на основних вусиках.
До середини літа на вусиках ранніх розеток, а восени й у тих, що з'явились пізніше, виростають добре розвинуті корені і порівняно довге товсте стебло заввишки 5—10 мм. Укорінені розетки використовують як розсаду.
До утворення своєї кореневої системи розетки (дочірні рослини) живляться через вусики від материнського куща. Якщо дочірні рослини довго не вкорінюються і їх утворилось багато, то маточні кущі від цього знесилюються, мало утворюють ріжків і наступного року знижують урожай. Це явище часто спостерігається в умовах Степу, особливо в посушливі роки.
Рис. 2. Вусик суниць сорту Київська рання:
1, З і 5 — колінця вусика, що не вкоріняються, з пазух недорозвинутих листочків яких виростають бічні вусики; 2, 4 і 6 — колінця вусика, з пазух недорозвинутих листочків яких виростають розетки листків, а в основі розеток утворюються корені.
Маса вусиків із розетками від однієї рослини становить в середньому 80 г, а з гектара — 60—80 ц сирої маси.
На товарних плантаціях, де розсаду не заготовляють, зайві вусики, які не потрібні для виповнення рядків, знищують під час обробітку грунту. Систематично з міжрядь видаляють вусики і на присадибних ділянках, щоб рослини краще плодоносили. На маточних ділянках, де вирощують садивний матеріал, потрібно домагатися того, щоб перші розетки вкоренилися якнайшвидше. Тоді молоді ще невкорінені дочірні рослини будуть живитись як за рахунок материнських кущів, так і за рахунок уже вкорінених рослинок.
Кількість вусиків і вкорінених розеток залежить від сорту та віку маточних кущів. Одні сорти дають багато вусиків (Київська рання), а інші — значно менше (Коралова 100, Кульвер, Зенга Зенгана).
Молоді рослини, в яких стебла слабко розгалужені, дають менше вусиків, ніж дворічні з розгалуженими стеблами. Проте, висаджені навесні рослини таких сортів, як Коралова 100, Ясна і Кульвер, можуть цього ж року дати по 15 вусиків і більше, а на них виростає понад 60 нових рослинок. Ще більше розсади одержують у наступному році на маточних плантаціях, посаджених у ранньоосінній період. Старі рослини (3—4-річні) утворюють мало вусиків і дають слабку розсаду. Тому в сучасних розсадницьких господарствах практикують переважно однорічні маточні плантації.
Кількість вусиків і вкорінених розеток залежить також від погодних умов і агротехніки. Посушливого літа їх виростає значно менше, ніж вологого; на добре угноєних і зрошуваних ділянках вусиків утворюється більше, а розсада виростає сильнішою і краще вкоріненою. Отже, маточні плантації слід розташовувати на ділянках, добре збагачених поживними речовинами, а також передбачити можливість оптимального їх вологозабезпечення у період активного росту вусиків та вкорінення розсади.
Не всі рослини на вусиках розвинуті однаково. Розміщені ближче до маточного куща сильніші, ніж ті, що утворилися ближче до кінця вусика. На вусиках, які виростають пізно, нові рослини гірше розвиваються порівняно з тими, що виросли раніше. Тому до літньо-осіннього садіння (друга половина липня—вересень), навіть тоді, коли умови найбільше сприяють укоріненню вусиків, не з усіх рослинок виростає придатна для садіння розсада. Частину розеток іноді доводиться додатково вкорінювати на окремій ділянці, щоб одержати з них розсаду для весняного або осіннього садіння.
