Стебло. Багато дослідників вважають суниці багаторічними трав'янистими рослинами. Всебічне ж вивчення їх П. Г. Шіттом дало підставу для віднесення їх до багаторічних рослин, які займають проміжне положення між трав'янистими й дерев'янистими. Стебла у них хоч і низькі, але ростуть протягом 4—6 років. Від стебла дерев'янистих рослин вони відрівняються тим, що мають дуже розвинуті паренхімні тканини, в яких відкладаються запаси пластичних речовин.

Рис. І. Чотирирічний кущ суницї:

1 — ріжки; 2 — верхівкові бруньки; 3 — молоді додаткові корені.

Ростуть дуже повільно. Щорічний приріст стебел у суниць не перевищує 2 см. У дорослих рослин вони ледве досягають 10 см заввишки (рис. 1). Наступні прирости розвиваються із верхніх бічних бруньок стебел минулого року. На межі річних приростів утворюються перетяжки (кільця), за кількістю яких визначають вік стебла.

Розгалуження рослин (ріжки) виростають із верхніх бічних бруньок стебел, які утворюються в другій половині літа або восени. При порушенні кореляції між надземною частиною і коренями вони утворюються також із сплячих бруньок старішого стебла й кореневища. Ріжки ростуть більш чи менш похило. Кожне з розгалужень стебла закінчується верхівковою брунькою (сердечком), з якої навесні розвиваються суцвіття або розетки листків.

Розгалуженість кущів залежить від сорту та умов росту рослин. При вирощуванні суниць кущиками такі сорти, як Коралова 100, Кульвер, утворюють добре розгалужені кущі (до 25 ріжків і більше). У інших сортів, наприклад у Київської ранньої, їх значно менше.

Незначна висота суниць зумовлює розвиток їх у специфічних умовах приземного мікроклімату. Вологіше повітря, підвищена кількість вуглекислоти, вища температура навесні створюють тут сприятливі умови для їх росту. Взимку сніговий покрив надійно захищає рослини від пошкодження низькими температурами. З іншого боку, суниці, як низькі рослини, дуже терплять влітку, особливо в жарку погоду, від високої температури в приземному шарі. Весняні приморозки під час цвітіння можуть бути нешкідливими для квіток плодових дерев, розміщених вище, і водночас небезпечними для суниць, бо біля поверхні грунту температура нижча. Низькорослість призводить до забруднення ягід, а у низьких місцях — і до замулювання рослин під час злив, повені тощо. Тому при виборі ділянок під суниці та при догляді за рослинами враховують як позитивні, так і негативні сторони низькорослості рослин.