Суниці зелені, полуниці. Зустрічаються на схилах, рідше на узліссях, у чагарниках і на луках. Плоди крупніші, ніж у суниць лісових, дуже запашні, округлі, з шийкою, жовто-зелені з червонуватим забарвленням на верхівці, рідше рожеві або блідо-червоні. У культурі їх не вирощують.

Суниці віргінські. Поширені в дикорослому стані у східній частині США та Канаді. Плоди невеликі, але більші, ніж у суниць лісових, багряно-червоні, округлі, з вузькою шийкою, кислуваті, запашні. Насіння дуже заглиблене в м'якоть. У культурі цей вид поширений з XV! століття. Тепер суниці віргінські майже не вирощують, хоч їх ягоди цінні для консервування, бо добре зберігають форму, забарвлення й аромат. Цей вид використали у схрещуваннях для створення сортів великоплідних суниць,

Суниці чілійські. Походять із Чілі. Поширені в Північній і Південній Америці. Завезені в Європу для культури на початку XVIII століття. Рослини цього виду крупні. Пластинки листків у них товсті, шкірясті, темно-зелені. Вусики і суцвіття теж товсті. Квітки мають більше п'яти пелюсток. Плоди більших розмірів, ніж в інших видів, напівкулясті або овально-конічні, без шийки, пурпурово-рожеві. Чілійські суниці є одним із основних видів, який використано для створення великоплідних сортів суниць.

Суниці садові великоплідні, ананасні. У дикому стані не зустрічаються. До цього виду належать усі великоплідні сорти суниць.