Сорт виведений на Мліївській дослідній станції садівництва від схрещування у 1940 р. сорту Щедра з сортом Голіаф (селекціонери І. О. Миколайчук і В. І. Железнікова). Ціниться за великоплідність, десертні якості ягід. Районований у Закарпатській, Кіровоградській, Черкаській та Чернівецькій областях.

Кущі середньорослі, слаборозлогі. Грона короткі та середньої довжини, в основному поодинокі, ягоди великі (середня маса 0,9—1,6 г, окремих до 3,8 г), чорні.

М'якоть зеленувата, соковита, приємного кисло-солодкого смаку, з пом'якшеним смородинним ароматом, плоди придатні для споживання свіжими і для технічної переробки. Вміст цукрів 7,56—9,6 %, кислот 1,72—2,55 %, вітаміну С — 117,7—165 мг%. Ягоди достигають рано і дружно.

У 1973—1974 рр. на Волинській сортодільниці одержали 60,3 ц/га, на Корсунь-Шевченківській — 76, Житомирській — 80,2; у 1977 р. — на Лохвицькій сортодільниці — 95,3 ц/га.

Сорт відносно посухостійкий, але не відзначається достатньою зимостійкістю, значно уражується борошнистою росою та антракнозом, що ще більше знижує його зимостійкість і врожайність. Тому перезимівля і врожайність значною мірою залежать від захисних заходів проти грибних захворювань.