На Україні вирощують в основному чорну смородину і значно менше порічок червоних і білих. В ягідних насадженнях республіки смородина займає близько 29,7 % площі. У господарствах Сумського та Полтавського промислово-аграрних об'єднань садівничих радгоспів питома вага смородини значно більша і коливається в межах 50—75 %. В інших господарствах, згідно з перспективними планами їх розвитку, питома вага смородини зростатиме незначно. На присадибних ділянках у посушливих районах садять смородину золотисту, плоди якої використовують як для споживання свіжими, так і для технічної переробки.

Плоди чорної смородини дуже цінні. Вони містять від 5,5 до 12,9 % цукрів, 1,9—3,8 — органічних кислот, 0,4— 0,9 — пектину, 6,5—1,5 % азотистих речовин, дубильні (0,4—0,9 %) й ароматичні речовини, солі фосфору, заліза, калію, кальцію і магнію. Залежно від сорту та умов вирощування в ягодах кількість Р-активних речовин становить 1000—3800 мг%, а вітаміну С — 98—400 мг%. Крім того, вони містять 0,7—1,2 мг% провітаміну А (каротину), 0,1 — 0,6 мг% — вітаміну В9 (фолієвої кислоти) та незначну кількість вітамінів В1г В2, Е, РР. За кількістю вітамінів С і Р смородина займає перше місце серед плодових і ягідних культур. Вітамін Р]г від якого залежить нормальний стан кровоносної системи і повноцінна діяльність вітаміну С, надходить в організм майже виключно з плодами і ягодами. В значній кількості вітаміни зберігаються і в продуктах технічної переробки. Так, за даними Н. М. Павлової (1955), Ю. В. Осипова, 3. Ф. Осипової (1982), у варенні залежно від сорту після шести місяців зберігання вітаміну С містилося 30—60 %, у соках — 54—73 і в компотах — 58—80 %. Тому ягоди смородини чорної, крім споживання свіжими, дуже цінні для виготовлення варення, джему, компотів, соків, вітамінних сиропів, желе тощо. Серед населення поширено виготовлення сирого джему. Для цього промиті перевареною водою ягоди подрібнюють і одержану масу перемішують з цукром у пропорції 1 : 2. Однак дослідження Ю. К. Контрімас і С. Б. Бічкаускенс (1964) показали, що в сирому джемі вітамін С гірше зберігається, ніж у компотах чи соках. Так, у сирому джемі з ягід сорту Боскопський велетень збереглось 44,3 % вітаміну С від кількості його в свіжих ягодах, у компоті—66,6 і в соку — 87,4   %.

Порівняно з смородиною ягоди червоних та білих порічок мають менше значення як продукти харчування, а тому мало поширені в промислових насадженнях. Ягоди порічок містять 5,2—10,1 % цукрів, 1,7—3,5 % кислот, значну кількість пектину (0,20—0,52 %), дубильні речовини (0,11—0,48 %) і мінеральні солі. За вмістом вітаміну С вони дуже поступаються перед ягодами смородини чорної (25—80 мг%). Оскільки ягоди порічок кисліші, їх мало споживають свіжими, але вони також є цінною сировиною для технічної переробки (желе, соки, мармелад тощо). У зв'язку з порівняно великим розміром насіння ягоди порічки рідко використовують для виготовлення варення.

Ягоди смородини золотистої містять до 11,8 % цукрів, 1,3 % кислот, 50—80 мг% вітаміну С, 1,2—5 мг% провітаміну А (каротину). За вмістом каротину вона займає перше місце серед інших рослин з роду Рібес.

Смородина й порічки рано вступають у пору плодоношення і щороку дають урожай. Уже на другий рік після садіння смородини чорної кращі сорти дають по 0,5—1 кг, а на третій рік — по 2—4 кг ягід з куща. У сприятливих умовах залежно від сорту врожай смородини й порічок у 5—7-річних насадженнях досягає 80—140 ц/га (УНДІС, 1983).