Смородина й порічки належать до роду, з родини аґрусових. У цьому роді є понад 60 видів, згрупованих у 8 підродів. Сорти смородини чорної походять від європейської та сибірської різновидностей дикого її виду та від далекосхідного виду — дикуші. Родоначальниками сортів порічок червоних та білих були порічки звичайні, червоні та скелясті. Для створення сортів смородини золотистої використали смородину запашну.

Смородина чорна європейська в дикому стані росте в лісах, понад річками та біля боліт майже по всій Європі. В СРСР вона доходила до 66—68° північної широти і на сході — до р. Єнісею. Трапляється також у горах Середньої Азії. Н. М. Павлова (1931) виділила й описала в Україні та Росії ряд форм, які значно різняться між собою за ознаками вегетативних органів і квіток (форми з пониззя Волги, з Волгоградської, Ленінградської, Челябінської, Омської, Новосибірської та інших областей). Від цієї різновидності походять перші сорти, а від схрещування їх між собою виведено більшість європейських сортів смородини чорної (Лія родюча, Сандерс, Боскопський велетень, Голіаф, Юннат та ін.).

Цінними для селекції є також скандінавські форми цього виду смородини (Бредторп, Оджебін, Астром, Мульгі Мус-та, Ліапан Муста), стійкі проти борошнистої роси.