Використання для зелених живців пагонів у стані вегетації з великою кількістю діяльних меристемних тканин дає можливість направлено спрямовувати процеси регенерації та розмножувати цим способом види й сорти рослин, що важко вкорінюються здерев'янілими живцями.

Саджанці із зелених живців вирощують у теплицях. При відсутності теплиць закладають спеціальні парники або використовують ті, що звільнились з-під овочевих культур. Землю з них виймають і замість неї на гній насипають шар свіжої чорноземно-супіскової землі завтовшки 7—8 см, яку зверху вкривають чисто перемитим річковим крупно-зернистим піском завтовшки 7—8 см та добре поливають.

Живці нарізують, коли зелені пагони починають дерев'яніти, до закінчення їх росту, тобто коли пагони ще не дуже ламкі, але й не дуже пружні. У смородини чорної це буває приблизно за 20—25 днів, а в порічок — за 30—35 днів до початку достигання ягід. У Лісостепу кращі результати одержують від живцювання порічок з 1 5 травня по 1 червня, а смородини чорної — з кінця травня по 1 липня. На зелені живці зрізують верхівки пагонів завдовжки 6 см, залишаючи на них 1—2 верхні листки, а решту обрізують. Зелені живці швидко в'януть, тому їх необхідно відразу ж поставити у відро з водою і негайно висадити. Заготовляти і висаджувати живці слід вранці, до спеки, або надвечір, коли спека спаде.

Нарізані живці садять на відстані 10 см між рядками і 5 см у рядку, на глибину не більше 'Д—'/з ІХ довжини (1,5—2 см) і поливають, а парник накривають рамами. Перші 2—3 дні його накривають матами, а потім скло рами білять рідким розчином вапна (крейди), щоб у парнику було розсіяне світло і температура повітря не дуже підвищувалася. У дуже жаркі години дня рами накривають матами. Як тільки спека надвечір зменшиться, мати знімають, щоб листки нормально засвоювали вуглекислоту. Температуру в парнику підтримують у межах 22—25 °С, якщо ж вона підвищується до ЗО °С, рами трохи піднімають.

Через 1—1,5 місяця живці вкорінюються. Після цього їх треба поступово призвичаювати до повітря (загартовувати). Для цього рами потроху відкривають, а через кілька днів їх зовсім знімають. Потім догляд полягає в тому, що насадження у міру потреби поливають і не допускають зараження грибними хворобами. Восени після закінчення росту вкорінені живці викопують і висаджують на ділянку розмноження ще на один рік.

Найкраще живці вкорінюються в умовах штучного туману. Як показали дослідження М. Т. Тарасенка (1969), в таких умовах істотно знижується температура листків, зменшується транспірація, тканини листків постійно знаходяться у стані тургору. При цьому відпадає необхідність затінення, листки функціонують в умовах достатнього освітлення, у зв'язку з чим поліпшується фотосинтез, зменшуються втрати на дихання пластичних речовин, які відходять до місця утворення коренів.

Умови регулюючого середовища в технології зеленого живцювання є надійним засобом вирощування високоякісних саджанців смородини чорної, порічок і аґрусу.

Розмноження комбінованими живцями. Поряд із способом зеленого живцювання останнім часом стали застосовувати зелені живці з частиною дворічної деревини. Такі комбіновані живці легше вкорінюються у закритому грунті. Саджанці з них вирощують також у відкритому грунті у заглиблених грядах з короткотерміновим накриттям їх плівками. Використовують для цього й вільні парники.

На вкорінення використовують приріст поточного року з маточних кущів. Зрізують зелені пагони у квітні-травні, коли вони досягли довжини 6—10 см із частиною здерев'янілого стебла (2—3 см) в основі. Зразу після заготівлі такі трав'янисті зелені стебла з 3—4 листками висаджують у спеціально підготовлену гряду або парник з шаром піску 3—4 см. Після садіння з площею живлення 10X5 см рослини поливають і накривають плівкою для створення мікроклімату, щоб швидше утворилось коріння на здерев'янілій частині пагона. Використання цього способу дає можливість за один рік виростити добре розвинутий однорічний саджанець смородини, порічок або аґрусу (Распопова Г.  І., 1980).