Здерев'янілі живці   найкраще   висаджувати  восени.   Закінчувати  садіння слід не пізніше як за місяць до замерзання грунту. Весняне садіння дає добрі результати, коли живці висаджують у перші 5—7 днів польових робіт у непосушливу весну.

Дослідами встановлено, що найкращі строки садіння живців порічок у Лісостепу та на Поліссі з 1 вересня по 1 жовтня, живців смородини з 15 вересня по 5 жовтня. У висаджених в ці строки живців ще з осені починають утворюватись корені, що зумовлює кращий їх ріст навесні наступного року й збільшує вихід стандартних саджанців на 30  % і більше порівняно із весняним садінням.

Для розмноження заготовляють сильні однорічні здерев'янілі пагони завтовшки не менше 8 мм, що виростають з основи куща та на скелетних гілках. Восени їх висаджують у день заготівлі. Необпалі листки відразу ж обривають*. Для садіння навесні пагони найкраще заготовляти восени або на початку зими. їх зв'язують у пучки по 100 шт. і зберігають у погребі прикопаними на третину висоти у зволоженому піску. При цьому стежать, щоб пісок не пересихав і був не дуже вологим, бо в цих випадках пагони підсихають або пліснявіють.

Пагони, заготовлені восени для весняного садіння і зв'язані в пучки, краще зберігати закопаними в грунт. Для цього викопують канавки завглибшки 40—50 см, ставлять у них пучки і засипають вологою землею з таким розрахунком, щоб верхівки їх залишалися на 3—10 см над поверхнею. Щоб бруньки не розвинулись передчасно, на місці прикопування затримують розтавання снігу навесні, накриваючи його соломою або іншим матеріалом.

Кращі результати дає зберігання в грунті не пагонів, а живців завдовжки 18—-20 см, які нижніми кінцями перевертають вгору для прискореного утворення коренів у нижній їх частині (кільчування). На Поліссі і в Лісостепу живці кільчують зі по 20 жовтня. З цією метою на підвищеному і захищеному від вітрів місці викопують канавки завглибшки 28—30 см, ставлять туди пучки верхівками вниз і пересипають їх землею, залишивши 3—4 см до поверхні грунту, та добре поливають водою. Потім незасипану частину канавки заповнюють перегноєм. Після осіннього кільчування садіння рано навесні дає такі ж результати, як і в кращі строки восени.

Верхній зріз при нарізуванні живців роблять над брунькою, залишаючи пеньок в 1—2 см, а нижній — на будь-якій відстані від бруньки. Стебла, пошкоджені всередині склівкою або златкою, та з бруньками, пошкодженими кліщем, бракують. Нарізані живці потрібно обережно вирівнювати,  зв'язувати,  переносити  й  висаджувати, щоб не обламати верхніх бруньок. Живці з пошкодженими бруньками погано утворюють пагони і можуть зовсім загинути.

Місце для садіння живців вибирають відкрите, низинне, але не перезволожене, з легким, теплим, поживним, структурним грунтом.

Для кращого вкорінення грунт удобрюють органічними й мінеральними добривами, і перед садінням живців добре розпушують орний шар. Під зяблеву оранку або перед обробітком поля на грунтах з глибоким гумусовим горизонтом вносять до 80 т/га перегною і по 90—120 кг/га фосфору й калію. На дерново-підзолистих та інших грунтах, бідних на поживні речовини, вносять до 100 т/га перегною і по 120—140 кг/га фосфору й калію.

Розміщують живці стрічками з відстанню між ними 80-—90 см, між рядами у стрічці — 20—25 та в ряду — 5—8 см. При цьому на 1 га висаджують від 217,4 до 400 тис. штук. Живці ставлять у щілини, виготовлені спеціальним щілинорізом, добре утрамбовують. Верхівкову бруньку прикривають землею (при осінньому садінні) або перегноєм чи торфокришкою, коли садіння проведено навесні. Зразу після садіння живці поливають, через 3—4 дні після поливу грунт у міжряддях розпушують.

Щілиноріз являє собою раму, виготовлену з міцних брусів, на яких кріплять ножі. Ножі розставляють попарно на відстані 20—25 см (по ширині стрічки) та з відстанню між парами 80—90 см (ширина міжрядь). Щілиноріз начіплюють на гідросистему трактора Т-54В, Т-74 або МТЗ. За'робочий день працівник висаджує у щілини 4,5—5,5 тис. живців.

При використанні такого способу укорінення здерев'янілих живців з 1 га розсадника одержують до 360 тис. саджанців. Викопують їх копальним плугом, сортують згідно умов стандарту (див. табл. 1). Непридатні для садіння саджанці висаджують у перешкілку на дорощування.