Передсадивна підготовка грунту відіграє важливу роль у забезпеченні доброго росту, плодоношення і часу продуктивного використання насаджень. При підготовці грунту під насадження смородини необхідно знищити кореневищні, коренепаросткові та інші небезпечні бур'яни, нагромадити у грунті достатню кількість вологи і поживних речовин, а також розпушити орний шар.

Смородина дуже чутлива до реакції ґрунтового розчину. На кислих грунтах її ріст пригнічується, зменшується врожайність, рослини більше уражуються грибними хворобами, знижується морозостійкість, з них передчасно осипаються ягоди й листки. Для зниження кислотності і поліпшення умов розвитку корисних бактерій кислі грунти вапнують. Норму внесення вапна визначають за допомогою хімічного аналізу грунту. Орієнтовні норми внесення меленого вапна (на 1 га) на глинистих грунтах такі: на середньо-кислих (рН 4,5—5,0) — 6 т; на слабокислих (рН 5,1—5,5) — 4—-5; на супіщаних середньокислих (рН 5,6—6) — 2—3 т. Вапно вносять під попередню культуру при зяблевій оранці після збирання попередників (або у парове поле). При відсутності вапна можна вносити доломітове борошно або мергель.

За даними Н. А. Бистрої (1969), при вапнуванні дерново-підзолистих глинисто-піщаних глеюватих грунтів урожайність смородини підвищується на 9—15 ц/га.

На ріст кореневої системи і пагонів позитивно впливає глибока оранка, бо основна маса активних коренів смородини і порічок розміщується на глибині до 30—40 см. Грунти з глибоким гумусовим горизонтом необхідно орати на 30 см і глибше, а підзолисті й лісові — на глибину орного шару. У глибоко зораному грунті коренева система залягає глибше, у зв'язку з чим рослини краще забезпечуються поживними речовинами й вологою в усіх зонах, особливо в посушливих умовах Лісостепу та Степу.

Промислові і маточні насадження краще закладати по чорному пару, де заздалегідь повністю знищують небезпечних ґрунтових шкідників (личинок хрущів, дротяників та ін.) і коренепаросткові та кореневищні бур'яни, нагромаджують достатню кількість поживних речовин і вологи та доводять реакцію ґрунтового розчину до слабокислої (рН 5,5—6,5).

У Поліссі, північній та західній частинах Лісостепу під основну оранку вносять 40—50 т/га гною або 60—80 т/га торфокомпосту. Норми фосфору й калію встановлюють залежно від забезпеченості грунту цими елементами живлення (див. табл. 10, 11). У середньому це становить 90— 120 кг/га діючої речовини кожного елемента.

На дерново-підзолистих грунтах для збільшення в них органічної речовини під час передсадивної підготовки в разі нестачі органічних добрив слід використовувати сидеральні культури.

На присадибних ділянках чи в колективних садах під перекопування ділянки або під оранку вносять 3—4 ц гною, 3,5—4 кг суперфосфату і 1—1,5 кг калійної солі на площі 0,01 га. Якщо передсадивне удобрення було недостатнім або добрив не вносили взагалі, то у садивні ямки в районах Полісся і Лісостепу вносять по 3—3,5 кг перегною. Можна також давати лише мінеральні добрива з розрахунку на одну яму: аміачної селітри — 15 г, суперфосфату — ЗО і калійної солі — 10 г. Але краще в ями вносити органічні та мінеральні добрива разом, зменшивши дозу мінеральних наполовину.