Найбільш сприятливі кліматичні умови для смородини чорної є на Поліссі та в Лісостепу. Однак у колгоспах і радгоспах вони ще не повністю використовуються для промислової культури. Лише в трьох областях — Вінницькій, Харківській і Черкаській — смородину вирощують на більш чи менш значній площі (на область припадає по 330—370 га насаджень). Незначні площі (від 20 до 90 га) відведено під смородину у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Ровенській, Тернопільській, Чернівецькій і Чернігівській областях, де для вирощування її дуже сприятливі грунтово-кліматичні умови. Чернігівщина здавна славилась культурою смородини чорної. Ще до Великої Жовтневої соціалістичної революції звідси щороку вивозили до Москви і Петрограда близько 25 тис. пудів ягід (Машир М., 1926). На початку 30-х років сульфітовані ягоди з Чернігівщини експортували в Англію. Чернігівська область за площею смородини у всіх категоріях господарств і тепер займає провідне місце в республіці (близько 800 га). Але Із загально? площі під цією культурою тут лише до 11 % знаходиться у колгоспах, радгоспах та інших державних господарствах. Питома вага її в ягідниках колгоспів і радгоспів цієї області менша, ніж у середньому по республіці. Дуже малі площі вона займає також у поліських районах інших областей,
У Степу значно гірші кліматичні умови для вирощування смородини чорної, ніж на Поліссі та в Лісостепу. Тут потрібно не тільки зрошувати плантації, а й висаджувати сорти, стійкі проти повітряної посухи. Європейські ж сорти погано переносять посуху. Однак значний попит населення великих міст і промислових центрів на ягоди цієї культури і не зважаючи на труднощі, пов'язані з вирощуванням її без достатнього зрошення на присадибних ділянках, сприяли тому, що в районах Степу (Донецька і Дніпропетровська області) колгоспи й радгоспи мають більшу площу під смородиною, ніж на Поліссі (у Чернігівській і Житомирській областях).
Найбільші площі під порічками червоними і білими зайняті у колгоспах і радгоспах Ворошиловградської та Донецької областей. В інших областях у промислових насадженнях їх дуже мало (до 10 га) або немає зовсім. Хоч ця культура має і невелике значення як продукт харчування, однак для задоволення потреби населення в плодах потрібно відновити розмноження її в плодорозсадниках для забезпечення саджанцями як колгоспів і державних господарств, так і населення.
Урожайність смородини чорної в багатьох господарствах ще невисока, що зумовлено низькою агротехнікою і неповноцінним сортовим складом насаджень, а також поширенням небезпечних шкідників і хвороб.
Закладати нові плантації, як і ремонтувати існуючі, потрібно тільки кращими районованими сортами. В окремих господарствах за рекомендаціями сільськогосподарських органів, інспектури Державної комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур і науково-дослідних установ України, слід висаджувати перспективні високопродуктивні сорти на невеликій площі для виробничої оцінки з тим, щоб швидше поліпшити сортовий склад насаджень.
У дванадцятій п'ятирічці в структурі ягідних насаджень смородина і порічки займатимуть понад 10 тис. га. Насадження будуть закладатись новими перспективними високоврожайними сортами, до яких залежно від зони вирощування відносяться Минай Шмирьов, Голубка, Сіянець Голубки, Золушка, Білоруська солодка, Прикарпатська, Виноградна, Оджебін, Ленінградський велетень та ін. Поряд з цим, догляд за насадженнями необхідно докорінно поліпшити.
У господарствах з належним доглядом за насадженнями вирощують непогані врожаї смородини. У Харківському радгоспвинпромі (радгосп «Україна») збирають по 48— 79 ц/га ягід. У радгоспі «Лозоватський» Донецької області у 1983 р. у досить несприятливих для культури кліматичних умовах виростили по 50 ц/га. У 1984 р. по 53—54 ц/га отримали в радгоспах «Райгородський» Ворошиловград-ського промислово-аграрного об'єднання садівничих радгоспів (ПАО), ім. 50-річчя Великого Жовтня (Вінницярад-госпвинпром). У радгоспах «Гадяцький» та ім. Шевченка Полтавської області врожайність смородини чорної досягла відповідно 83,9 і 95,3 ц/га. З плодоносної площі 20 га у радгоспі ім. Димитрова (Сумське ПАО) виростили по 79 ц/га високовітамінних ягід.