Смородина чорна та порічки червоні й білі подібні між собою за будовою і особливостями росту. Вони належать до справжніх кущових рослин, у яких надземна частина багаторічна, дерев'яниста, без головного стовбура, а скелетні гілки виростають з основи куща.

 Кущі смородини чорної і порічок висотою 1,5— 2,5 м і в діаметрі до 2 м. У порічок вони нижчі, але і в смородини є низькорослі сорти. їх садять на меншу відстань у рядках,ніж сорти з великими кущами.

За формою кущі можуть бути стиснуті й розлогі. При вирощуванні сортів з розлогими кущами ускладнюється міжрядний обробіток грунту, а тому треба систематично зрізувати гілки, що лежать на землі. У сортів із стиснутими кущами та з підвищеною пагоноутворювальною здатністю, якщо їх систематично не проріджувати, середина куща швидко затінюється і плодоношення переміщується на периферію. З основи куща щороку виростають нові прикореневі пагони, з яких сильні використовують для розмноження або заміщення старих скелетних гілок, а слабші вирізують, щоб кущі не загущувались.

Залежно від віку рослин, зовнішніх умов та від сорту в кущі з'являється неоднакова кількість прикореневих  пагонів. У 4—8-річних кущах при кращій агротехніці їх виростає більше і вони сильніші, ні» у старих кущах; кількість їх зменшується також в несприятливих умовах росту. Скелетні гілки, що розвиваються з прикореневих пагонів, вже на другий-четвертий рік розгалужуються. З старінням зменшується верхівковий приріст, дрібнішають грона й плоди.