Виведений в НДІС Сибіру від схрещування в 1942 р. європейського сорту з Приморським чемпіоном. Селекціонери М. О. Лісавенко, Н.  І. Кравцева, Н. М. Павлова, І. А. Кухарський. Найбільш поширений сорт алтайської селекції. На Україні районований у Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Одеській та Сумській областях.

Кущ середньої висоти, середньорозлогий. Грона середньої довжини та короткі, з 5—8 ягодами. Часто спостерігається групове розміщення грон по 2—3 на плодову бруньку (рис. 27). Ягоди чорні з сизуватим нальотом, злегка  овальні,   середнього розміру,однакової величини (середня маса 0,7—0,8 г), шкірочка тонка, еластична. М'якоть зеленувата, кисла, посереднього смаку, з слабко вираженим ароматом. Вміст цукрів 5,6—7,5 %, кислот — 1,7—3,8 %, вітаміну С — 142— 159,7 мг%. Сорт ранньостиглий, стиглі ягоди не обсипаються.

Урожайність висока, досить стабільна за роками. На Волинській сортодільниці в середньому за 1971—1973 рр. одержали 88,1 ц/га, а в 1973 р.— 136,3; на Сумській у 1976—1979 рр.—61,4, а в 1977 р.—102, на Кутській у 1980 р.— 75 ц/га. Одним з резервів підвищення врожайності  цього сорту є ущільнення  рослин  у  ряду.

Сорт відзначається доброю самоплідністю, зимо- й посухостійкістю, стійкістю проти антракнозу. Незначне ураження борошнистою росою в умовах України відмічено лише в останні роки. Прогресуюче поширення борошнистої роси та кліщів на цьому сорті має місце на Алтаї та в нечорноземній зоні Російської Федерації.