Англійський сорт. Ціниться за десертні якості ягід і великоплідність. Був районований у переважній більшості областей України, але у зв'язку з поширенням на ньому борошнистої роси ареал його поступово зменшується.

На 1985 р. він продовжує районуватись у Кримській, Миколаївській, Херсонській, Хмельницькій та Чернігівській областях.

Кущ вищесередньої висоти, малорозлогий. Окремі однорічні пагони виростають сплющеними у середній і верхній частинах. Листки середнього розміру або великі, світло-зелені, блискучі, з глибоким вирізом біля основи. Верхівкові молоді листочки мають характерний жовто-зелений колір. Грона короткі й середньої довжини. Плоди розміщені нерівномірно, на верхівці грона часто зібрані в кільце (рис. 31). Вони великі (середня маса 0,8—1,3 г), соковиті, кислувато-солодкі, містять 7,2—8,8 % цукрів, 2,2—2,9 % кислот та 98,8—173 мг% вітаміну С. Ягоди високоякісні для споживання свіжими, придатні для технічної переробки. Достигають в середньопізні строки. Стиглі ягоди не осипаються.

Сорт середньозимостійкий, з посередньою самоплідністю і стійкістю проти антракнозу, але сильно уражується борошнистою росою і бруньковим кліщем, що значно знижує його високу потенціальну врожайність. У 1973— 1974 рр. врожайність його становила: на Ровенській сортодільниці— 57,7, Волинській — 58,9, Житомирській—80,2, Тернопільській — 114,5 ц/га. На фоні високого рівня агротехніки і науково обгрунтованої системи захисту від шкідни-ків і хвороб Львівською дослідною станцією садівництва у виробничих умовах в 1974—1975 рр. одержано 124,2 ц/га ягід.