На однорічних пагонах смородини чорної бруньки можуть бути ростові або плодові. На добре розвинутих однорічних прикореневих пагонах усі бічні бруньки в нижній частині ростові, з них наступного року утворюються тільки нові пагони. Сильніші з них у нижній частині так само мають тільки ростові бруньки. У верхніх частинах прикореневих пагонів, а також на менш розвинутих однорічних пагонах другого і третього порядків бічні бруньки плодові. Чим нижче зона розташування плодових бруньок на прикореневих пагонах, тим сорт скороплідніший і більш продуктивний. Верхівкові бруньки на пагонах — ростові. Вони бувають плодовими тільки на дуже вкорочених пагонах, тобто на кільчатках (пагони завдовжки до 4—5 см), або на коротких плодових гілочках (пагони завдовжки 8—15 см). Плодові бруньки змішані, з них виростають суцвіття й нові пагони (рис. 1). Кожна з цих бруньок має 3—4 зачаткових конуси наростання. З середнього конуса розвивається гроно, а з бічних— нові пагони. Залежно від сорту та умов живлення нові пагони виростають або слабші (кільчатки), або сильніші (плодові гілочки). Як кільчатки, так і плодові гілочки закінчуються квітковою брунькою, з якої утворюються гроно й нові пагони. Бічні бруньки на плодових гілочках теж плодові.
Рис. 1. Плодоносний пагін смородини чорної:
1 - новий прирст з верхівкової бруньки; 2—плоди та нові пагони з бічних плодових бруньок.
Коли ж із одного бічного конуса наростання пагін не розвивається, то з бруньки виростають суцвіття і одна нова кільчатка або плодова гілочка (рис. 2). Якщо обидва бічні конуси наростання не розвиваються, з бруньки утворюється тільки суцвіття і після достигання плодів у цьому місці гілочка оголюється. Це особливо характерно для сорту смородини Боскопський велетень, в результаті чого після збирання врожаю дворічна частина стебла оголюється. У наступному році плодоносять переважно однорічні пагони. Тому в цього і подібних до нього сортів (Алтайська десертна, Ленінградський велетень) обрізуванням і посиленим живленням сприяють розвитку якнайбільшої кількості добре розвинутих пагонів. У сортів Голіаф, Білоруська солодка, Сіянець Голубки, Лісковиця майже з кожної бічної бруньки утворюються суцвіття і одночасно 1—2 нові кільчатки. У таких сортів стебла після достигання плодів не оголюються і плодоношення щорічно відбувається як на сильних однорічних пагонах, так і на кільчатках, розміщених на 2—5-річній деревині. Врожайність таких сортів стабільніша, менше залежить від ураження однорічних приростів борошнистою росою. У всіх сортів за несприятливих умов живлення частина конусів -наростання змішаних бруньок не розвивається, що призводить до зниження врожаю.
У деяких сортів чорної смородини (Голіаф) на частині однорічних пагонів спостерігаєтьсяявище фасціації, тобто зростання кількох пагонів, у результаті чого однорічний пагін у верхній частині схожий на стрічку.
Рис. 2. Чотирирічна гіяка смородини чорної;
1—трирічні розгалужені кільчатки; 2—гроно і одна нова кільчатка, що розвинулася із змішаної плодової йруиьки; -3 — гроно і дві нові кільчатки, що виросли із змішаної плодової бруньки; 3 — гроно і один пагін такого ж утворення.
На таких пагонах утворюється багато скупчених плодових бруньок. У сортів із схильністю до фасціації часто в пазухах листків утворюється не по одній, а по три і більше бруньок.
Порічки за силою росту подібні до смородини чорної, але плодоношення її має деякі особливості. На однорічних приростах утворюються ростові, квіткові та змішані бруньки. Ростовими бруньками закінчуються всі однорічні пагони. Навіть на дуже коротких пагонах, схожих на букетні гілочки вишні, верхівкові бруньки ростові. Бічні бруньки на сильних однорічних пагонах здебільшого ростові, а на пагонах середньої довжини (25—ЗО см) — змішані. У верхній частині таких пагонів скупчені плодові або змішані бруньки. В результаті цього у порічки виявлена ярусність у розміщенні плодових утворень та скупченість грон у місцях закінчення річного приросту. Всі бічні бруньки на слабших однорічних пагонах {до 15 см), в тому числі і на букетних, прості квіткові, з яких розвиваються тільки суцвіття (рис. 24). Основний урожай порічок червоних і білих формується саме з простих квіткових бруньок. Обростаючі плодові утворення у порічок довговічніші, ніж у смородини чорної. За сприятливих умов вони можуть давати ягоди протягом п'яти і більше років. Найбільш довговічні і найсильніше потовщуються стебла смородини золотистої. Тому її використовують як підщепу для вирощування смородини чорної, порічок та аґрусу на штамбах.
