Виведений у Білоруському науково-дослідному інституті картоплярства, плодівництва і овочівництва селекціонером А. Г. Волузньовим від складних схрещувань європейського, сибірського підвидів і смородини дикуші. Районований у Ворошиловградській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській та Черкаській областях.

Кущі сильнорослі, середньорозлогі, з віком досить загущені, пагони слабовигнуті, буруваті. Листки великі, світло-зелені, матові, зморшкуваті, середня лопать у них видовжена. Грона середньої довжини або довгі. Ягоди великі (середня маса 1,1 г), округло-овальні, чорні, блискучі, кислувато-солодкі, ніжні, придатні для споживання свіжими та для технічної переробки. Містять 11,66 % цукрів, 1,03 % кислот та 198 мг% вітаміну С. Достигають ягоди в ранньосередні строки.

Сорт високоврожайний. На Могилів-Подільській сортодільниці в середньому за 1973—1974 рр. одержали 126,8 ц/га, Корсунь-Шевченківській — 115; на Сумській в середньому за 1976-—1978 рр.—107,8, а в 1977 р.—143,7, на Кутській у 1980 р.— 171, а в 1981 р.— 150,8 ц/га. Сорт відзначається високою самоплідністю, зимостійкістю і стійкістю проти грибних хвороб.