На кожній садово-городній ділянці повинне бути організоване водопостачання. Воно необхідно для забезпечення питною водою людей і полива вирощуваних рослин. Водопостачання може здійснюватися із суспільної водогінної мережі або з індивідуального колодязя, шпари. Суспільний водопровід будують  товариства, у яких територія садово-городніх ділянок примикає до ріки, озеру або ставку. Для цього будують насосну станцію й водогінну мережу, по якій вода доставляється до кожної ділянки.

Якщо не можна за якимись причинами побудувати водопровід, то на кожній ділянці копають колодязь або пробивають шпару на глибину залягання ґрунтових вод - приблизно на 2-3 м від поверхні ґрунту, а при розташуванні ділянки на піднесеному місці - ще глибше. Колодязь або шпару розміщають осторонь від вигрібної ями (своєї й сусідньої). Стінки колодязя зміцнюють залізобетонними кільцями. З початком рясного припливу ґрунтових вод їх відкачують і насипають на дно колодязя фільтруючий шар, що складається із щебінки (10-15 см) і грубозернистого річкового піску (20-25 см). Після цього воду кілька разів відкачують, поки вона не стане зовсім прозорою. Якщо цю воду передбачається використати для питва, її варто здати для аналізу на найближчу санітарно-епідеміологічну станцію. При гарних результатах аналізу воду можна використати для питва, у противному випадку - тільки для поливу. Зміст хлору в поливній воді не повинне перевищувати 50 мг на 1 л. Для забору води з колодязя або шпари варто встановити електричні насоси. Ручні насоси слабі, і з ними важко працювати.

При поливі рослин необхідно користуватися водою, підігрітою на сонці до 15...20 °С. Для цього будують водонапірний бак, що розташовують у куті ділянки, у незатіненому місці. Вода з колодязя або шпари насосами подається в резервуар, піднятий на стовпах на висоту 3-4 м. Як резервуар найкраще використати металевий бак ємністю 2-4 м . Зверху бак закривають кришкою з оцинкованої або чорної жерсті. Для кращого прогрівання води бак офарблюють у темні кольори (чорний, темно-зелений). По території ділянки прокладають літню поливну мережу в основному з півторадюймових (діаметром 38 мм) і однодюймових (25 мм) водопровідних труб, поміщених на глибину 60-80 см. Для зручності користування водою при поливі в них монтують водорозбірні крани з розрахунку один кран на 250 м2 площі. До кранів кріплять обрізки труб діаметром 20 мм, до яких хомутиками приєднують гумові або полімерні шланги з розприскувачами на кінцях.

Воду у водонапірний бак заливають, як тільки мине небезпека весняних заморозків, а остаточно випускають перед настанням осінніх заморозків. На малюнку 7 представлені схеми  водонапірного  бака й  водогінної  мережі  на ділянці.