Призначення їх полягає в тім, щоб охоронити плодові дерева й теплолюбні овочеві рослини від шкідливої дії вітрів. Розміщають їх по периметрі земельного масиву (якщо він не має природного захисту у вигляді лісу), залишаючи вільний простір в 12-15 м від границі периферійних індивідуальних  ділянок  аматорів-садівників.   При  меншій відстані захисні насадження можуть негативно вплинути на рослини (затінення, проникнення корінь на ділянку).

Захисні смуги повинні бути що продувають, тому їх закладають із одних деревних порід, без чагарнику. У захисних смугах досить мати два ряди дерев, а з боку пануючих вітрів - три ряди. Використовувані для таких насаджень деревні породи повинні мати швидкий ріст, довговічністю, не мати загальних шкідників із плодовими деревами і ягідними чагарниками. Найбільш підходящі породи дерев для Нечорноземної зони - липа, тополя, береза, клен гостролистий, модрина, ялиця, верба сріблиста. Дерева саджають на відстані 2-3 м одне від іншого в ряді й 3-4 м між рядами залежно від їхньої сили росту. Захисні насадження вирощують у природній формі. При розростанні їх періодично проріджують.

Для закладки вітрозахисних насаджень ґрунт повинна бути вчасно й глибоко оброблена й удобрена. Тільки при такій умові захисні насадження добре ростуть і виправдують своє призначення.