Складається із твердих і рідких виділень сільськогосподарських тваринних і підстилкових матеріалів (торфу, соломи, стружки). Цінність гною залежить від виду тварин, підстилки й способів зберігання.

В 1 т свіжого гною втримується в середньому 4,5 кг азоту, 2 кг фосфори, 5 кг калію, 4 кг кальції. Крім того, гній містить всі необхідні рослинам мікроелементи. Це основне  органічне  добриво тривалої дії.  Збільшення врожаю при внесенні гною на легких ґрунтах спостерігаються протягом 3-4 років, на важких - 5-6 років.

Необхідно правильно зберігати гній. Кращий спосіб - холодний (у щільних штабелях), завдяки якому менше губиться азоту й інших живильних речовин. Для такого зберігання відводять спеціальну площадку з ущільненим ґрунтом, а якщо ґрунт піщаний - підстилають плівку, на яку укладають торф шаром 25-30 см або різану солому для усмоктування гнойової рідоти. Гній укладають у штабель шириною 2 м, висотою 1,5 м і довільною довжиною й добре втоптують. Штабель укривають торфом, а при відсутності його шаром ґрунту 20 см. При нетривалому зберіганні у весняно-літній період його можна вкрити поліетиленовою плівкою в один-два шарів. Щоб плівку не здуло вітром, на краї її кладуть важкі предмети або прикопують їх.

Гній варто доводити до напівперепрілого стану й у такому виді вносити в ґрунт під садово-городні культури. Вносять його восени або навесні залежно від вирощуваної культури й механічного складу ґрунту. Під ранню картоплю висаджують культури, що, на глинистих ґрунтах гній потрібно вносити при осінньої перекопці ґрунту. Під пізні культури (огірок, гарбуз, кабачок, патисон, пізню капусту) на піщаних ґрунтах припустимо вносити гній і при весняній перекопці. Доза внесення гною в середньому становить 4-6 кг на 1 м2.