При виборі ділянки під городи керуються наступними основними положеннями. Ділянка повинна бути по можливості рівною або з невеликим пологим ухилом на південь або південний захід. Такі ділянки в умовах Нечорноземної зони краще освітлені сонцем, навесні швидше просихають і прогріваються, що дозволяє раніше починати обробку ґрунту, посів і посадку. Непридатні для садово-городніх ділянок низинні місця в улоговинах, для яких характерне скупчення холодного повітря й надлишкове зволоження. У таких місцях спостерігаються більше сильні заморозки, які пізніше закінчуються навесні й раніше починаються восени, що часто приводить до загибелі рослин.

Добре, коли земельний масив примикає до лісу, особливо північною й східною частиною. Це охороняє рослини від несприятливого впливу вітрів.

Бажано вибирати земельні ділянки із суглинними або супіщаними ґрунтами, з водопроникним підґрунтовим обрієм. Ґрунти глинисті, піщані й неосушені торфовища придатні для оброблення садових й овочевих рослин тільки після тривалої попередньої підготовки: виробу валів або горбків для посадки плодових дерев, осушення торфовища за рахунок пристрою закритого дренажу й відвідних магістральних канав.

Для рішення питання про придатність або поліпшення ґрунту земельного масиву потрібно обов'язково зробити повний агрохімічний аналіз ґрунту, визначити глибину родючого шару й склад породи, що підстилає.

Близьке залягання ґрунтових вод негативно впливає на ріст і розвиток плодових й овочевих культур. Рівень ґрунтових вод повинен бути не вище 1,5 м від поверхні ґрунту для плодових (яблуні, груші, зливи, вишні, черешні) і 1 м для ягідних й овочевих культур. Глибину залягання ґрунтових вод можна визначити за рівнем води в колодязях або ямах, спеціально виритих у різних місцях земельного масиву.

Велике  значення для пристрою садів і городів має близькість природної водойми (ріка, озеро, ставок), що дозволяє організувати полив, підвищує вологість повітря, зм'якшує різкі коливання температури, особливо при ранкових заморозках, створює сприятливий для рослин мікроклімат.

Для осушення земельного масиву потрібно здійснити меліоративні роботи - улаштувати на всій території дренаж і вирити відвідні канави, а при необхідності й культуртехнічні роботи - розкорчування пнів, планування, вапнування ґрунту й ін. Після цього спочатку на плані, а потім й у натурі розмічають проїзні дороги й ділянки.

Варто передбачити будівництво огорожі по периметру всього масиву для захисту молодих посадок від зайців й інших диких тварин. Якщо земельний масив не має природного захисту від вітрів, потрібно організувати садозахисні насадження. При наявності водойми будують насосну станцію суспільного користування й водогінну мережу для забезпечення ділянок поливною водою. Проблему питної води вирішують за рахунок пристрою колодязів або шпар з ручною або механічною подачею води (на кожній ділянці або в декількох місцях для суспільного користування).

Потрібно дбайливо ставитися до існуючого ландшафту. При плануванні необхідно розумно зберігати дикі види рослин, використати їх для декоративного оформлення, сполучаючи з культурними, що висаджують на ділянці.