Рід рослин з родини жимолостевих. В Україні відомо два види калини. Вони тіньовитривалі, вологолюбні, живуть до 50 років. Найбільш поширена калина звичайна — листопадний розлогий кущ до 4 м заввишки з трилопатевими опушеними листками й червоними соковитими плодами. Медонос. Плоди містять вітамін С. Вживають їх свіжими (після приморозків), а також для виготовлення киселів, мармеладу, пастили та інших виробів. Використовують у народній медицині при простудних захворюваннях. Екстракт із кори калини застосовують як кровоспинний засіб.

Розмножується калина насінням та вегетативно. Насіння висівають після тривалої (17...19 місяців) стратифікації при температурі від 0 до З °С. Норма висіву 6 г на 1 м довжини рядка, глибина загортання 2...З см.

Вегетативне розмноження — зеленими живцями у звичайних холодних парниках. Живці довжиною 7...8 см нарізають у період інтенсивного росту маточних кущів (орієнтовно в середині червня). Під одну раму звичайного парника їх висаджують до 500 шт. На постійне місце висаджують укорінені живці дворічного віку. Калину звичайну часто вирощують як декоративну рослину, особливо її безплідну (стерильну) форму — бульденеж з великими кулястими білими суцвіттями. На Правобережжі України поширений другий вид — калина цілолиста, або гордовина. У культурі вона здавна. Має декоративне (особливо золотиста і строката форми) та лісомеліоративне значення.