Малина вибаглива до вологості грунту. У зв'язку з відносно поверхневим розміщенням кореневої системи і значною транспірацією вона важко переносить нестачу вологи в грунті. У той же час на перезволожених ділянках корені й кореневища терплять від нестачі кисню. Для доброго розвитку і регулярного плодоношення грунт повинен бути забезпечений оптимальною кількістю вологи, що досягається зрошенням. Найбільше вологи рослина використовує у період достигання ягід. Під час цвітіння і плодоношення вологість грунту на глибині до 50 см слід підтримувати у межах 70—80 % НВ, а в післязбиральний період — 50—60 % НВ. Слід відзначити, що експериментальних даних щодо режиму зрошення малини в різних зонах республіки дуже мало.

У Степу малину поливають 4—5 разів, а в північній частині Степу та в Лісостепу — 2—3 рази. При відсутності опадів поливають у такі періоди: перед цвітінням, на початку формування й достигання ягід, у період збирання ягід, а при необхідності — і після збирання врожаю. У другій половині серпня поливи припиняють, щоб не затягувався період росту стебел.

На кожний полив використовують 400—600 м3 води на 1 га. Поливні борозни нарізають завширшки 35 см і завглибшки 15 см на відстані 0,3—0,5 м від рядків. Малину Можна зрошувати короткоструминними дощувальними установками, які використовуються для зрошення суниць, а також далекоструминними. Після кожного зрошення слідкують, щоб не утворилась кірка, для цього систематично грунт неглибоко розпушують.