Малину звичайну у виробничих умовах розмножують кореневими паростками, які утворюються з придаткових бруньок кореневищ, а ожинувату — вкоріненням верхівкових бруньок. Саджанці малини вирощують також з насіння, але цей спосіб використовують лише при виведенні нових сортів. При ураженні стебел малини хворобами (антракноз, пурпурова плямистість та ін.), у боротьбі з якими хімічні заходи малоефективні, з метою одержання здорових саджанців малину слід розмножувати кореневими живцями. Для цього восени під час оранки міжрядь вибирають з борозен підрізані корені, розрізають їх на частини завдовжки 15—20 см і висаджують восени або навесні у канавки завглибшки 8—10 см з відстанню між ними 80—90 см. При цьому на дно канавок укладають живці, засипають їх землею і протягом вегетації рослин грунт тримають у розпушеному та зволоженому стані. Міжряддя обробляють культиваторами, а в рядках бур'яни виполюють вручну. До осені з живців виростають саджанці, які викопують плугом.

Ожинуваті сорти малини, які не утворюють кореневих паростків, розмножують укоріненням верхівок стебел (пуль-бою). З цією метою наприкінці липня або на початку серпня верхівки молодих стебел злегка присипають землею. На присипаних частинах стебел утворюються корені, а з верхівкових бруньок виростає надземна частина саджанців. Навесні" укорінені рослини викопують, відділяють їх від материнського стебла і використовують як садивний матеріал, а недорозвинуті дорощують на окремій ділянці. Щоб стебла краще розгалужувались і утворювали більшу кількість бруньок, у червні молоді пагони на висоті 40—50 см прищипують (пінцирують).