За десертними якостями плоди малини займають друге місце після суниць. Малина достигає у першій половині літа, коли інших плодів мало. Перші стиглі ягоди з'являються наприкінці достигання суниць, а період споживання їх свіжими триває протягом 25—35 днів.
Плоди малини ніжні, солодкі, з дуже виявленим специфічним ароматом, добрі на смак і містять значну кількість речовин, цінних для організму людини: від 5 до 1-0,1 % цукрів, 1,3—2,2-—кислот, 0,3—0,7 % пектину, мінеральні речовини, вітаміни та антибіотики. У них нагромаджується дещо більше, ніж у плодах суниць, калію й магнію. За вмістом вітаміну С плоди її поступаються перед плодами інших ягідників. Кількість Р-активних речовин у ягодах становить 210—250 мг%. Вони в основному містяться у вигляді антоціанів (140—150 мг%), а тому в плодах жовтоплідних сортів їх у 2-—3 рази менше порівняно з чєрвоноплїдними. Заліза в ягодах малини в 2—3 рази більше, ніж у чорної смородини.
Вітаміну В9 (фолієва кислота), важливого для кровотворення, міститься 0,2—0,5 мг%, а добова потреба людини в ньому 0,5—1 мг%.
Ефірні масла малини пригнічують розвиток гноєтворних бактерій при простудних захворюваннях верхніх дихальних шляхів людини. Ягоди містять 0,5—2,5 мг% саліцилової кислоти, яка є антибіотиком і жарознижувальною речовиною. Малина цінна і як медонос. З 1 га насаджень можна одержати 59—116 кг меду.
Плоди малини є цінною сировиною для переробної промисловості. З них виготовляють варення, сиропи, джем, желе тощо. При переробці в ягодах зберігаються вітамін С, фолієва кислота і антоціани.
Серед інших плодових культур малина цінна ще й тим, що вона рано починає плодоносити. Так, наступного після садіння року збирають уже по 17—25 ц/га ягід, а на тре-тій-четвертий рік — 40—70 ц/га і більше ягід.
При доборі відповідних сортів рослини зимостійкі, витримують повітряну посуху і тому малину можна вирощувати в усіх областях Української РСР при достатньому забезпеченні грунту вологою і поживними речовинами. Недоліком культури є те, що в багатьох сортів стебла сильно уражуються антракнозом, пурпуровою плямистістю тощо, внаслідок чого врожайність знижується. Небезпечними є також вірусні хвороби, які поширені в Європі і виявлені в багатьох районах Радянського Союзу. Тому заходи по боротьбі з хворобами, якими уражуються стебла, та по запобіганню завезення в господарства саджанців, заражених вірусами, мають виняткове значення для успішної культури малини.
Незважаючи на важливе значення і великий попит населення на ягоди як у свіжому, так і в переробленому вигляді, ця культура знаходиться у занедбаному стані. Питома вага малини в ягідниках колгоспів і державних господарств становить менше 10 % загальної площі ягідників. Навколо великих міст і промислових центрів, де найсприятливіші умови для швидкого постачання населенню ніжних слабо-транспортабельних плодів, насаджень малини мало. Через низьку агротехніку, незадовільний сортовий склад насаджень у багатьох господарствах одержують низьку врожайність (10—20 ц/га).
Однак у тих господарствах, де цій культурі приділяється належна увага, врожайність її вища і прибутки від неї високі. Такі радгоспи, як ім. 2-ї п'ятирічки, «Подільський», «Сад Поділля», об'єднання «Вінницярадгоспвинпром», у 1981, 1982 рр. виростили по 45—49 ц/га ягід, а радгосп ім. Луценка Полтавського промислово-виробничого об'єднання садівничих радгоспів у 1983 р. з плодоносної площі 5 га зібрав по 78 ц/га. В посушливих умовах Донеччини, за даними 1983 р., радгоспи «Лозоватський» Червоноармій-ського району та Великоновосілківського району виростили по 25—36 ц/га.
У 1984 р. «Вінницярадгоспвинпром» посилив увагу до вирощування малини і в ряді господарств виростили високі врожаї. У радгоспах ім. 50-річчя Великого Жовтня зібрали по 94 ц/га, ім. 9-ї Кримкавдивізії—103, «Сад Поділля» — 105 ц/га. У радгоспі ім. Луценка Полтавського промислово-виробничого об'єднання садівничих радгоспів зібрали по 96 ц/га ягід малини, в радгоспі «Гадяцький» цього ж об'єднання — 83,9 ц/га.
У дванадцятій п'ятирічці збільшаться площі під цією культурою, значно зросте виробництво й заготівля ягід. З цією метою розсадницькі господарства системи Головплодвинпрому УРСР закладають маточні насадження районованих і перспективних сортів, де будуть вирощувати основну кількість саджанців для закладання нових плантацій у колгоспах, радгоспах, а також для присадибних ділянок і колективних садів робітників і службовців. Зросте виробництво саджанців малини в науково-дослідних установах, розшириться і прискориться сортовипробування кращих сортів вітчизняної та іноземної селекції. Підвищиться рівень агротехніки в існуючих насадженнях, а нові плантації закладатимуться на добре підготовлених грунтах лише кращими районованими сортами або перспективними для виробничого випробування у передових господарствах.
Зважаючи на низьку транспортабельність плодів, основні насадження слід розміщувати навколо великих міст і промислових центрів, максимально механізуючи догляд за рослинами. У районах, сприятливих для вирощування малини, але віддалених від великих міст і промислових центрів, цю культуру вирощують в основному для виготовлення консервної продукції як на підприємствах плодопереробної промисловості, так і на місці в господарствах. Значну роль у збільшенні виробництва малини має відіграти виро-щування її на присадибних ділянках та в колективних садах.
