Болгарський сорт, виведений від схрещування сортів Калінінградська і Англійська. На Україні районований у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Кіровоградській, Тернопільській, Хмельницькій і Черкаській областях.

Кущі високі, напіврозлогі. Однорічні пагони в період вегетації зелені, восени і взимку пурпурово-коричневі, з восковим нальотом; дворічні — сірувато-коричневі. Шипуватість середньовиражена. Кореневих паростків виростає помірна кількість, вони схильні до часткової ремонтантності.

Листки середнього розміру, зверху зелені, знизу світло-зелені, сильно опушені, зморшкуваті, дещо гвинтоподібно зігнуті. Плоди великі (середня маса 3 г, максимальна — 5,3 г), овально-конічні, малинові, з великими міцно скріпленими кістянками, приємного, трохи пріснуватого смаку (рис. 18). Містять 3,8—5,38 % цукрів, 1,64—2 % кислот, 32,4—44 мг% вітаміну С. Ягоди достигають у середньоранні строки, придатні для споживання свіжими та для технічної переробки.

Сорт високоврожайний. У 1970—1972 рр. на Тернопільській сортодільниці одержали 144,8 ц/га ягід, на Кам'янець-Подільській в середньому за 1968—1975 рр.— 126,6, а найбільше— 171,1  ц/га.

Рослини досить стійкі проти ураження хворобами^ але не відзначаються достатньою зимостійкістю.