Паростки з елітних маточників використовують для закладання маточників у плодорозсадницьких радгоспах. Із цих господарств садивний матеріал використовують для закладання маточних плантацій у колгоспах і радгоспах республіки. Через кожні 8—10 років промислові насадження слід обновлювати саджанцями  з  маточних ділянок  розсадницьких  господарств.

Вирощуючи саджанці малини на маточних ділянках, треба дотримуватися сортової чистоти і при потребі робити сортові прополювання. Домішки найкраще визначати і видаляти у перший рік після садіння малини, коли за морфологічними ознаками можна розпізнати їх і легко викорчувати з коренями. Місця викорчуваних сортових домішок позначають кілочками, наносять на план і в наступному році паростки, що там проростають, систематично викопують і знищують.

Маточники закладають на ділянці, де грунт добре підготовлений (його протягом року утримують під чорним паром). При цьому під зяблеву оранку вносять 80—100 т/га, а на дерново-підзолистих піщаних грунтах — до 120 т/га органічних і по 120 кг/га поживної речовини фосфорно-калійних добрив. Грунти з глибоким гумусовим горизонтом орють на 30—35 см, а дерново-підзолисті — на глибину орного шару із застосуванням ґрунтопоглиблювача. Якщо ділянка має стравця або горбкувата, її вирівнюють. Перед садінням орний шар добре розпушують за допомогою дискових знарядь та культиваторів.

Маточні насадження закладають у першій половині вересня. До кінця вегетаційного періоду з кореневих бруньок підростуть і наблизяться до поверхні грунту підземні етіольовані стебла. Рано навесні  з прогріванням  грунту вони швидко і дружно проростають і до кінця літа утворюються добре розвинуті саджанці.

Висаджують паростки з міжряддями 1,5 м і відстанню між рослинами в ряду ЗО-—50 см. Для цього використовують саджалку СШН-3.

У перший рік вегетації систематично обробляють грунт у міжряддях і в рядках. Рано навесні на другий рік стебла маточних кущів зрізують на рівні поверхні грунту і удобрюють ділянку лише мінеральними добривами з розрахунку 90 кг/га азоту, фосфору й калію. Зрізування надземної частини, старанний обробіток грунту та внесення мінеральних добрив забезпечують достатній ріст пагонів, яких на 1 м2 смуги виростає 10—15 штук і більше, тобто з гектара одержують понад 100 тис. паростків малини. Обробіток грунту на маточних ділянках припиняють у той час, коли в рядках і міжряддях проростає багато кореневих паростків.

Грунт у міжряддях після викопування паростків не орють на зяб, а обробляють культиваторами, щоб не вивертати на поверхню залишків коренів і менше пошкоджувати молоді підземні стебла. На маточних ділянках регулярно проводять боротьбу з небезпечними грибними хворобами і шкідниками, щоб не поширювати  їх із садивним матеріалом.