Аґрус  цінять   за   високі   якості  плодів,  їх  транспортабельність   та   найвищу   врожайність   серед   ягідних   культур.

Плоди його використовують для споживання свіжими у першій половині літа. Ягоди основних промислових сортів містять 7,2—13,5 % цукрів, 1,2—2,5 — кислот, 0,8—1,1 % пектину і 23—50 мг% вітаміну С. Заліза вони містять у 2—3 рази більше, ніж яблука (Трибунська А. Я., 1970). У них виявлено також кумарини й фурокумарини, які знижують зсідання крові (Вігоров Л. І., 1970). Плоди аґрусу мають цінність не лише як поживний дієтичний продукт, а й як запобіжний засіб проти недокрів'я, шлунково-кишкових захворювань, інфаркту.

Використовують аґрус у різному стані стиглості. Із напівстиглих ягід, що набули майже нормального розміру, виготовляють чудове варення, компоти. Зовсім стиглі плоди солодкі, смачні для споживання свіжими і є високоякісною сировиною для технічної переробки.

При добиранні відповідних сортів аґрус добре росте і плодоносить як у північних, так і в південних районах. Починає плодоносити на другий-третій рік після садіння і вже з п'ятого-шостого року дає високі врожаї. Так, з одного куща високоврожайних сортів збирають у середньому 6—10 кг ягід. На Ленінській сортодільниці Московської області середній урожай сорту Руський становив 140 ц/га і найвищий — 291 (Ниточкіна А. П., 1967), а на Смоленській —■ відповідно 230,1 і 342,4 ц/га (Бурмістров А. Д., 1985). На Новоселідовській сортодільниці Донецької області на незрошуваній ділянці урожай ягід сорту Донецький великоплідний становив 110 ц/га (Сидоренко  І.  І.,  1966).

В Україні аґрус найбільш поширений у колгоспах і радгоспах Донецької та Ворошиловградської областей, де площа під ним становить близько 50 %, а в інших степових областях (Херсонська, Миколаївська, Одеська, Запорізька, Дніпропетровська) — до 20 % загальної площі аґрусу в колгоспах і радгоспах республіки. Отже, в Степу під насадженням аґрусу значно більша площа, ніж на Поліссі та в Лісостепу, хоч аґрус вважають північним виноградом. Це пояснюється тим, що він найбільш посухостійкий серед ягідних культур і в тих умовах менше уражується небезпечною хворобою — американською борошнистою росою (сферотекою).

Щоб аґрус зайняв належне місце серед ягідників колгоспів і радгоспів у всіх зонах, а також і на присадибних ділянках та в колективних садах робітників і службовців, потрібно прискорити розмноження районованих сортів у розсадниках та широко випробувати нові сорти для поліпшення сортименту.

На дванадцяту п'ятирічку питома вага аґрусу в ягідниках становитиме 4 %, тобто площа його займатиме понад тисячу гектарів.

Про доцільність значного розширення культури аґрусу свідчать дані про відносно високу врожайність його у господарствах республіки. У радгоспах «Червоний партизан», «Осламово» Хмельницького агропромислового об'єднання садівничих радгоспів у 1982 р. виростили по 61—96 ц/га ягід, в радгоспах Донецького агропромислового об'єднання по садівництву і виноробній промисловості «Лозоватський» продуктивність досягала 67, «Транспортник» — 89, «Краматорський» — 93,3 (1984 р.), «Октябрь» — 163 ц/га. У радгоспі «50 років Великого Жовтня» об'єднання «Він-ницярадгоспвинпром» у 1981 р. зібрали по 95, а в 1984 р. врожайність досягла 100 ц/га.

У радгоспі «Глобівський» (Харківрадгоспвинпром) виростили у 1984 р. 71 ц/га, у радгоспі ім. Димитрова Сумського ПАО, з молодих насаджень у 1984 р. зібрали по 65 ц/га ягід аґрусу.

Хоча наведена у господарствах врожайність не відповідає потенціальній продуктивності культури, але свідчить, що при належній увазі до неї вона може бути досить високою.