Позакореневі підживлення азотними, фосфорними і калійними добривами не можуть замінити внесення цих добрив безпосередньо в грунт. Проте в окремих випадках позакореневі підживлення розчинами солей, які містять у своєму складі основні елементи мінерального живлення, можуть бути ефективними (при порушенні кореневого живлення, затриманні сокоруху в коренях, що інколи спостерігається внаслідок глибокого промерзання і повільного відтавання грунту, поганої аерації його тощо).

Концентрація розчинів солей, які містять макроелементи, для позакореневих підживлень така: карбаміду, аміачної селітри, хлористого калію — по 0,4...0,5 % (32 г на відро води); сульфату калію— 1...2 % (80...160 г на відро води); суперфосфату — до З %  (240 г на відро води).

Більш ефективне, а тому й частіше застосовується позакореневе підживлення мікроелементами, які плодові рослини споживають у невеликих кількостях,— розчинами солей, до складу яких входять бор, цинк, марганець. Застосовують позакореневе підживлення при з'явленні візуальних ознак нестачі цих елементів у рослині. Борну кислоту можна використовувати для позакореневого підживлення у концентрації 0,005 % (0,4 г на відро води), сульфат цинку — 0,05 % (4 г на відро води з додаванням 12 г гашеного вапна), сульфат марганцю — 0,5 % (40 г на відро води).

Позакореневе підживлення можна поєднувати з обприскуванням саду проти шкідників і хвороб. Краще його проводити навесні, після повного відростання листового апарату. Обприскуватисад потрібно в похмуру погоду (але не перед дощем) або у вечірні та ранкові години. Витрата розчину — 10... 12 л на 100 м" площі, зайнятої кронами рослин.