У молодих дерев, особливо у сортів, які сильно галузяться, вирізують на кільце та вкорочують гілки в середині крони, що загущують її. Сильнорослі провідники скелетних та напівскелетних гілок укорочують на 60...70 см вище основи, щоб викликати їх галуження та регулювати силу росту гілок.
Рис. 17. Омолодження старих дерев абрикоса:
1 — омолоджена крона; 2 — дерева на третій рік після омолодження.
Провідники гілок помірної довжини не вкорочують. Сильні гілки замість укорочування можна відхиляти під кутом 45° і більше до вертикалі, що послабить їх ріст у довжину, посилить формування на них бокових гілочок.
У старих дерев, у яких послаблений приріст гілок у довжину, одночасно з пониженням та проріджуванням крони омолоджують усі скелетні й напівскелетні гілки на 5...6-річну і старшу деревину.
За сприятливих умов для культури абрикоса в Цюрупинському районі Херсонської області С. А. Коваленко (1957) на старих деревах з метою омолодження зрізав усі гілки на 10... 12-річ-ну деревину (рис. 17). Після такого сильного омолодження на другий рік на деревах виросла велика кількість сильнорослих гілок. Пагони подовження скелетних та напівскелетних гілок укоротили на 60...70 см від основи, видалили їх конкурентів, прорідили прирости у середині крони і найбільш сильнорослі з них злегка вкоротили. На третій рік після омолодження дерева рясно зацвіли і дали врожай 30 ц/га.
