Залежно від сорту, підщепи та умов вирощування після 8... 14 років росту в саду дерева яблуні та груші вступають у пору повного плодоношення. У цей період зменшується приріст скелетних, напівскелетних та обростаючих гілок у довжину, на деревах зав'язується велика кількість плодів- і в сприятливі для плодоношення роки вони дають високі "врожаї. У цей період в окремих сортів плоди утворюються малого розміру, значно зменшується приріст нових па-гонів, дерева від надмірного навантаження врожаєм дуже виснажуються і взимку можуть пошкоджуватися морозами. У рік високого врожаю на плодових гілочках та однорічному прирості не закладаються плодові бруньки, тому такі дерева наступного року не плодоносять. При високій врожайності у багатьох сортів формується велика кількість дрібних плодів.

Надмірне плодоношення в окремі роки найбільш чітко виявляється у сортів, здатних зав'язувати велику кількість плодів. До них належать такі сорти: яблуні — Папіровка, Боровинка, Мелба, Уелсі, Пепінка литовська, Пармен зимовий золотий, Ренет Симиренка; груші — Бере Арданпон, Лісова красуня. Як відомо, дрібні плоди, особливо у груші, часто погано забарвлені, мають низькі смакові якості і їх вважають нестандартними. Менше виявляється періодичне плодоношення у таких сортів: яблуні — Мекінтош, Кальвіль сніговий, Пепін Черненка, Бойкен, Джонатан; груші — Улюблена Клаппа, Маргарита Марилья, Доктор Люціус, Бере Гарді.

Щоб послабити періодичність плодоношення, збільшити розмір, покращити забарвлення та смак плодів, плодоносні дерева зерняткових порід потрібно обрізувати ретельніше і сильніше, ніж молоді.

У врожайному році, коли закладено багато плодових бруньок, одночасно з пониженням та ретельним прорідженням крони всі однорічні прирости потрібно вкоротити на '/з довжини. На периферії та в середині крони, на плодових прутиках і списиках треба зрізати верхню частину одночасно з плодовими бруньками і вирізати частину розгалужень на старих плодових гілочках. Все це зменшить кількість плодових бруньок на дереві, на них менше зав'яжеться плодів, які будуть більшого розміру. На плодових гілочках, де плодів не буде, утворяться нові ростові пагони та сформуються квіткові бруньки для врожаю наступного року.

У неврожайний рік укорочують та проріджують усі плодові гілочки, укорочують однорічний приріст на всіх типах плодових гілок. Проріджуючи крону, вирізують на кільце насамперед усі пошкоджені гілки, а також ті, що надто загущують крону. Силь-норослі гілки зрізують на бокові гілки, що розміщені нижче, для послаблення їх росту. Одночасно вирізують та вкорочують гілки у середній частині крони, щоб світло, краще проникало до всіх гілок. Після проріджування у найстаріших плодових гілочок та кільчаток, які плодоносили в поточному році, вирізують '/з частини розгалужень. Усі однорічні прирости скелетних та напівскелетних гілок укорочують на '/з  довжини, щоб забезпечити приріст нових пагонів. Плодові гілочки та однорічний приріст, на яких заклалися плодові бруньки, обрізують слабо або й зовсім не обрізують, щоб забезпечити хоч би невеликий врожай.

У сортів яблуні та груші, що зав'язують помірну кількість плодів на гілках* на яких не утворюються дрібні плоди, у цей період також, як і в першої групи сортів, знижують та добре проріджують крону. Проріджування та вкорочування плодових утворень у кроні та однорічого приросту на гілках крони у них можна робити менш ретельно, ніж у сортів першої групи (рис. 15).

Одночасно з обрізуванням крони для забезпечення щорічної врожайності та збільшення розміру плодів надзвичайно важливе значення має проріджування зав'язі. На присадибних ділянках та в колективних садах робити це можна вручну.

Нормування зав'язі вручну ефективніше, ніж хімічним способом. Його проводять у період, коли плоди виростають розміром трохи меншим, ніж плоди грецького горіха. Під час такого проріджування плоди залишають по довжині гілки на відстані 10... 18 см один від одного. У крупноплідних сортів яблуні та груші відстань між плодами залишають більшу, а у середньо- та дрібноплідних — меншу. У груші найбільший ефект мають від проріджування плодів сортів Бере Арданпон, Доктор Люціус і Деканка дю Коміс, які зав'язують плоди групами, по 3...4 на кожній невеликій плодовій гілочці. Після проріджування на такій гілочці залишають 1...2 плоди.