Дерева цієї плодової породи починають плодоносити на 4...5-й рік. Плоди утворюються в основному на букетних гілках і частково біля основи однорічних приростів 18... 25 см завдовжки. Молоді дерева ростуть сильно. Більшість поширених сортів природно формують пірамідальну або округло-пірамідальну крону з ярусним розміщенням гілок на стовбурі. Одні сорти черешні — Дрогана жовта, Рання Марки, Гедельфінгер — мають високу пагонопродуктивну здатність, а інші — Жабуле, Франціє, Наполеон рожева — низьку.

У зв'язку з сильнимчростом черешні у сортів з пірамідальною кроною висоту штамба залишають не більшою 50 см і крону закладають ярусами. Після того, як закладено два яруси гілок крони і дерева виростають висотою 3,5...4 м, стовбур зрізують над боковою гілкою. Верхівки сильнорослих скелетних гілок зрізують на бічні прирости, щоб знизити висоту дерева. Проріджування крони та вкорочування однорічних приростів у молодих плодоносних дерев черешні майже не проводять. У цей період вирізують поламані та пошкоджені гілки, регулюють силу росту скелетних та напівскелетних гілок укорочуванням їх на бічне розгалуження.

З віком, коли приріст провідників гілок зменшиться до 10... 15 см, гілки значно оголюються і знижується врожайність, дерева омолоджують. При цьому спочатку знижують висоту дерева, добре проріджують крону. Потім залишені гілки зрізують на 4...5-річ-ну деревину на ростову гілку або бокове розгалуження, букетну гілочку тощо. Після такого сильного вкорочування верхівок гілок біля місця зрізу і нижче на гілці виростають із сплячих бруньок нові пагони, з яких формують молоду плодоносну деревину. На другий рік після омолодження на кінцях гілок добирають верхні пагони для провідників і найбільш сильнорослі з них укорочують на 70...80 см від основи. Конкурентів провідників вирізують на кільце. Нижче на гілці сильнорослі пагони злегка вкорочують, щоб послабити їх ріст та викликати галуження у бажаному місці. Пагони, коротші 60 см, не вкорочують.