Селагінелла - дуже симпатична рослина зовні вона дуже схожа на папороть або мох. М'які дрібні листочки різної форми надають їй чарівний-пухнатий вид. Це невисокий трав'янистий кустик, переважно зі сланкими й пагонами, що піднімаються, від яких відходять численні кореневі вирости. Листи дрібні, дворядні, черепитчаті. Їх фарбування міняється від світло- до темно-зеленого або з жовтим тонким малюнком залежно від виду рослини. Бувають вони глянсовими або матовими.
Секрети успіху
Селагінелли відносяться до сімейства плаунових - досить древній групі сортових рослин. Виростають у зоні вологих екваторіальних лісів, тому добре себе почувають в оранжереях й «пляшкових» садках, кімнатних тепличках або біля акваріумів, де підтримується висока вологість повітря. Виключення становить так називана іерихонска троянда–селагінелла чешуелистна. У культурі зустрічається також селагінелли Мартенса, Крауса, безніжкова.
Це досить вимоглива й ніжна рослина, що зовсім не переносить протягів. Віддає перевагу помірно освітленому місцю в плині всьогороку, краще створити легку півтінь. Якщо рослина стоїть під прямими сонячними променями, то кінці стебел можуть освітлитись, висохнути й поступово побуріють. Добре росте на північних вікнах і при штучному освітленні. Але в занадто затемненому місці селагінелла може втратити свою привабливість.
Температура утримання - помірна, але не вище 18-19С, узимку не нижче 12С. При температурі понад 19С стебла й листи рослин скручуються й відмирають.
Цій рослині потрібний рясний регулярний полив навесні й улітку, тільки м'якою водою кімнатної температури, ґрунт повинен бути завжди вологим. Сухі й ушкоджені листи необхідно видаляти, але будьте уважні: не зріжте при цьому зморщені листи, які лише вказують на недостачі води. Узимку полив повинен бути ледве більш помірним.
Ця рослина вимагає дуже висотою вологості повітря. Обприскувати треба кілька разів у день теплою й м'якою водою. Якщо повітря буде сухим, то рослина сповільнює ріст пагонів, вони можуть навіть засохнути.
Підгодівлю варто проводити з березня по вересень, кожні 2 тижня. При недоліку живильних речовин у ґрунті, рослина пригноблена й дуже погано росте, стебла витягаються й бліднуть листочки.
Хвороби й шкідники селагінеллу вражають досить рідко. Іноді може з'явитися попелиця.
Розмноження й пересадження
Розмножують селагінеллу в оранжереях спорами, які утворюються на кінцях гілок у спірних колосках. У домашніх умовах це досить трудомісткий процес. Можна розмножити розподілом куща з коріннями, а також стеблевими черешками, що укореняють під плівкою.
Пересаджувати її потрібно приблизно через два роки - навесні або наприкінці літа, якщо корінь рослини повністю заповнить горщик. Ґрунт беруть пухку й вологоємну. Склад: 1 частина торф'яної волокнистої землі, 1 частина листової й 1 частина піску. Гарний дренаж у горщиках повинен бути обов'язково. Ґрунт утрамбовувати в горщиках у жодному разі не можна, ґрунт повинен бути пухким й легко пропускати повітря.
