Вимоги до ґрунту в теплицях

Для вирощування повноцінних стандартних троянд у теплицях в осінньо-зимньо-весняний період з великою економічною віддачею, необхідно регулювати мікроклімат, не допускати протягів при провітрюванні, забезпечити гарне освітлення. Рівень ґрунтових вод на ділянці, займаній теплицями, повинен бути не менш 100 сантиметрів від поверхні. Ґрунт гряд, у яку посаджені троянди, для кращого її прогріву піднятий над рівнем землі на 20 сантиметрів. Останнім часом частина опалювальних труб стали укладати по краях гряд прямо над землею з метою усунення зайвої вогкості взимку.

Розташовувати в теплиці гряди краще з північ на півден. Ухил ділянок бажано робити на південь, а не на північ.

Правильна підготовка ґрунту в теплицях є вирішальним чинником одержання високих урожаїв троянд. Ґрунти повинні бути глибокі, пухкі, проникні, багаті гумусом (перегноєм) суглинки, у яких і підґрунтя проникне й багата живильними речовинами. Це дозволяє корінням іти далеко в глибину ґрунту. Також важлива буферність  ґрунтів, це дозволить при засоленні після підгодівель уникнути ушкоджень троянд, що не терплять високої концентрації солей. Крім суглинків, придатні глинисті, але скважисті, пухкі й гумусні ґрунти. Цілком прийнятні супіщані, багаті гумусом, але їх необхідно доповнити глинистою дерновою землею.

При штучному складанні ґрунту для троянд дуже важливо знати її склад і властивості. Багатий гумусом і мінеральними добривами ґрунт повинен бути пухким, глибоко воздухо- і водопроникним.

При високому змісті засвоюваних живильних речовин у ґрунті потреби його в добривах знижується, а при низькому, навпаки, різко зростає. Внесені в ґрунт більші дози гною й оптимальні кількості добрив згодом піддаються різноманітним перетворенням, у результаті чого змінюється розчинність живильних речовин, що містяться в добривах, здатність їх до пересування в пухкому ґрунті й доступність трояндам. Структура ґрунту є найважливішою умовою її родючості. У такому ґрунті коріння троянд ідуть глибоко, рівномірно й рясно гілкуються. Проникаючи глибоко в ґрунт і пронизуючи їїз великою силою, корінь троянд, з одного боку, роздрібнюють великі грудки землі, а зіншої, зближають дрібні частки й мікрогрудочки, сприяючи їхньому злипанню один з одним. Крім того, дрібні корінці й кореневі волоски, обволікаючи мікрогрудочки, а частково й проникаючи в них, скріплюють їх у більші грудки. Природно, чим більше розвивається в ґрунті корінь, тим краще буде й структура ґрунту.

У таких ґрунтах у теплицях вирощуються чудові квіти, що виправдують економічні витрати й набагато переважаючі троянди відкритого ґрунту.

Рози на зріз вигідні тільки тоді, коли вони вирощені на високих, пружних квітконосах, добре облиственні, соковиті по фарбуванню, стійкі. Є сенстроянди на зріз вирощувати тільки в теплицях з потужним, рівномірно складеним ґрунтом глибиною не менше одного метра.

Закордонні фахівці з вирощування троянд у закритому ґрунті підтверджують, що троянди в дрібному (50 сантиметрів) ґрунті почувають себе через чотири-п'ять років скованно, а тому вони обмежені харчуванням й іншими факторами, що впливають на ріст, цвіт, стійкість у зрізі. Внаслідок густої посадки й малої глибини живильного шару ґрунту коріння троянд починають тіснитися, голодувати, боліти, і врожай падає.

У глибокому ґрунті (одинметр і більше) корінь проникають у глиб ґрунту, тим самим забезпечуючи весь кущ водою й харчуванням, що робить їх життєвими й довговічними. У такому ґрунті, при всіх оптимальних умовах у теплиці, троянди ростуть і дають гарний урожай вісім-десять років.

При складанні ґрунтів можна користуватися й такими компонентами, як дерновий торф, обпилювання, тверді залишки стічних вод, компост, скважиста глиниста земля, супіски, але скласти треба ґрунт так, щоб вона в загальному задовольняла всім раніше описаним умовам.

Приклади складу ґрунту для троянд закритого ґрунту:

1. Ґрунт під посадку троянд готовили з низинного торфу, польової суглинної землі й коров'ячого гною (5:3:2). Попередньо на один кубічний метр торфу додавали один кілограм калійної селітри, 0,5 кілограма аміачної, 1,5 кілограма подвійного суперфосфату, 0,3 кілограми сірчанокислого магнію, три-вісім кілограмів доломітового борошна, а також мікроелементи.

2. Ґрунт у закритому ґрунті готовлять із низинного торфу, дернової землі, перегною (3-4-літньої витримки) і обпилювань (1:2:4:1), на один кубічний метр суміші додають один кілограм аміачної селітри й по три кілограма простого суперфосфату й калимагнезії.

При заготівлі краще брати дернову, не експлуатацію, що була в експлуатації з верхнього орного шару (30 сантиметрів) на чорноземах або звичайного польового й городню (30 сантиметрів). Верхній шар дернової землі є більше гумусним і живильним.

Так, наприклад, в орному шарі (20 сантиметрів) звичайного чорнозему втримується (у відсотках): гумусу шість-вісім, азоту 0,2-0,5, фосфору - 0,1-0,3, калію - 2,0-2,5. Такий ґрунт сприяє при засоленні після підгодівель уникнути ушкодження троянд, а також глибокому проникненню корінь у ґрунт. Для додання ґрунту структури в її склад повинен входити ряд основних компонентів. Кращими з них уважаються звичайна чорноземна (польова або городня) земля, гній, торф, пісок. Дернова земля служить головним живильним і скріпним компонентом усього складу ґрунту.

Гній і перегній для троянд корисний тим, що він затримує в ґрунті вологу, надає рихлість  й, саме головне, збагачує ґрунт всіма живильними речовинами. Торф надає рихлість ґрунту. Він, як губка, убирає вологу й віддає її ґрунту. Глина теж жадібно всмоктує у себе вологу, повільно висихає й тому, зв'язуючись із перегноєм, допомагає ґрунту втримувати вологу тривалий час (глини досить утримується в гарній дерновій землі).

Пісок, пропускаючи воду, заважає її надлишку застоюватися в ґрунті, надає ґрунту рихлість . Усе компоненти, що становлять ґрунт, повинні бути підібрані в певнім співвідношенні. Якщо це правило буде порушено, то може трапитися, що ґрунт не буде родючим. Так, наприклад, ґрунт, у якому дуже багато глини, при надлишку тепла й недоліку вологи стає твердої, щільної, затримує надходження в ґрунт кисню, розтріскується й розриває тонкі корінці. Під час поливів надлишок глини заважає ґрунту пропускати крізь себе надлишки води.

Як глина, так і пісок не є живильними речовинами. Глина ґрунт склеює. Пісок надаєґрунту сипкість. Разом вони поліпшують фізичні властивості ґрунту. При поливах вимивання солей поліпшує фізичні властивості ґрунту. При поливах вимивання солей й ефірів азотної кислоти (нітратів) і інших солей із ґрунту теплиць - звичайне явище. Наприклад, нітратний азот (NO 3) не утворить у ґрунті яких-небудь малорозчинних солей і не поглинається негативно зарядженими ґрунтовими колоїдами. Тому нітрати переважно перебувають у ґрунтовому розчині. Здобуваючи при цьому високу, рухливість, вони легко пересуваються в ґрунті. При глибокому ґрунті нітрати не вимиваються, а використовуються коріннями троянд. Нітрати, що опустилися з поливною водою в глиб ґрунти, при наступному випарі вологи знову піднімаються у верхні шари й використаються коріннями троянд. При дрібному ж ґрунті із дренажем нітрати йдуть через дренаж і стають малодоступними корінням. Якщо ж ще є й змикання ґрунтових вод із ґрунтовими, то взагалі нітрати корінням троянд не доступні, вони вимиваються.

Наповнену ґрунтом теплицю полити водою до повного її насичення. Через два тижні ґрунт осяде, після цього необхідно його додати й додатково полити. Через тиждень ґрунт спушити на 40 сантиметрів, після чого можна приступитися до посадки троянд.

Закордонні фахівці відзначають, що плантаж такого ґрунту можна провести раз в 20 років.

Практика підтверджує, що в теплицях із ґрунтом один-півтора метра економічно вигідно вирощувати троянд вісім-десять років. Після цього періоду врожай троянд падає, теплицю від троянд звільняють. Верхній шар ґрунту (25-30 сантиметрів), як вже стомлений і засолений, видаляють й обновляють новим.

У процесі експлуатації ґрунту (вісім-десять років) у випадку засолення його необхідно промити м'якою водою (бажано дощовий, сніговий) на глибину не менш 40 сантиметрів, 150-200 літрів води на один квадратний метр. При промиванні ґрунту глибиною на кожні 10 сантиметрів на один квадратний метр необхідно мати 50 літрів води. Після промивання ґрунту необхідно в нього додати відсутні живильні речовини. Потім спушити з оборотом шару на 50 сантиметрів. Це робиться з метою запобігання «стомлення» грунту. При засоленні ґрунту промивати краще при теплому ґрунті (+18њ або +20С) навесні, під час вегетації, і влітку, після зрізу. Вода повинна бути м'якої й мати температуру від +18С до +22.

Найбільш перспективний склад ґрунту

Земля дернова (польова або городня) з 30 сантиметрів верхнього шару - 3 частини; гній перегнійний (кінський коров'ячий або їхня суміш) зберігання не менш півтора-двох років - одна частина; гній коров'ячий зберігання п'яти-семи місяців - 0,5 частини; пісок річковий - 0,1 частина. Питома вага повинен бути від 0,8 до 1,2 кілограми на один літр ґрунту; p 5,5-6,5.

Рекомендується в добре складеному ґрунті постійно містити 8 головних живильних речовин. На 100 грамів повітряно-сухого ґрунту в міліграмах:

N - 15-30, P2O5 - 60-70, K2O - 80-130, Mg - 20-25;

на 1000 грамів повітряно-сухого ґрунту в міліграмах:

Mn - 200, B - 2, S - 3, Cu - 20; гумуси - 10-12 відсотків.

Переваги глибокого ґрунту

Глибоке проникнення корінь троянд у перші три роки в теплицях спостерігається вже там, де насипний живильний ґрунт усього глибиною до 50 сантиметрів, а глибше - щебеневий дренаж. Корінь, зустрічаючи на шляху несприятливі умови (щебеневий дренаж), змушені припиняти свій ріст. У силу своєї фізіологічної природи, проходячи 50 сантиметрів шаруючи ґрунту, лише незначна їхня частина проникає в глиб щебеневого дренажу й використає додатково те незначне харчування, що затримується із проникаючою поливальною водою. Ці корені як би перебувають під впливом гідропоніки.

В оранжереях із глибиною живильного шару ґрунту 50 сантиметрів і щебеневим дренажем троянди недовговічні. На таких ґрунтах рано наступає «ґрунтовтома», у результаті чого троянди через п'ять років стають нерентабельними, їх необхідно замінити, із засоленим ґрунтом робити ряд складних операцій. На таких ґрунтах троянди, особливо в зимовий період, не стандартні: стебла тонкі і короткі, утвориться багато сліпих пагонів, квітки слабкі, на рослини нападають шкідники й хвороби, губитьсяздатність до адаптації (пристосування до холоду, жарі, засоленості). Весь кущ слабкі, безжиттєвий, пагони й листи при гноблені. По такому непоказному виді троянд часто грішать на недолікмакро- або мікродобрив. Проводиться ряд кореневих, позакореневих підгодівель, іноді навіть без аналізу ґрунту й рослин. З появою шкідників або хвороб проводять ряд обприскувань ядохімікатами. У результаті відбувається ще більше засолення ґрунту й забруднення листів, пори устячок на листах остаточно засмічуються, стебла й листи жовтіють, іноді гинуть. Згодом відбувається засолення ґрунту, це найпоширеніша помилка в практиці трояндоводства в закритому ґрунті.

У глибокому структурному живильному ґрунті (один-півтора метра) при оптимальних умовах троянди довговічні й дають гарні врожаї. Корінь у неї глибоко проникають, зі збільшенням їхньої маси життєвість троянд, навіть при «утомі» верхнього шаруґрунту, значно триваліше, ніж у дрібному ґрунті. У таких умовах троянди менш страждають як від надлишку, так і від недоліку вологи й солей. При випарі води з верхніх шарів ґрунту й споживання її трояндами волога із глибини ґрунту з розчиненими в ній живильними речовинами підтягується догори, тим самим підтримується тургор і харчування троянд, що обмежено в дрібному ґрунті.

Лише в порівняно рідких випадках у ґрунті є всі необхідні живильні речовини в достатній кількості й у потрібному співвідношенні. Звичайно в практиці зіштовхуються з недоліком живильних речовин, без яких троянди не можуть нормально розвиватися. На початку зародження життя (першої вегетації) у теплицях після посадки три місяці троянди споживають мало живильних речовин: вони в основному розвиваються за рахунок харчування, що втримується в стеблах, що залишилися. У цей час рослини мають ще слаборозвинених корінь, які мало поглинають живильних речовин із ґрунту, тому додаткове харчування в цей період не вносять. У міру розвитку всього посадженого куща троянди споживають харчування значно більше.

Сприятливі умови харчування троянд на початку їхнього росту після посадки дозволяють молодим кущам за більше короткий період розвити досить потужну кореневу систему, що дає можливість їм надалі при вигонці краще використати живильні речовини ґрунту й основного добрива. У період життя троянд їх потрібно підгодовувати рідкими добривами разом з поливом до 30 разів у рік. Цей прийом дозволить підсилити харчування троянд під час їх вигонки в певні періоди їхнього розвитку.